«І моя-таки черга приспіла...»

Михайло Грушевський

І моя-таки черга приспіла,

Проминули дні темряви та смутку.

Наступила доба щастя золотая –

Я кохаю і вона мене кохає.

От коли діждавсь своєго щастя,

От коли збулися мої мрії.

Серце мліє, все ніби співає,

Я кохаю і вона мене кохає.

Геть од мене ви, питання кляті,

Геть лишіть мене, сумнії думи.

Келих щастя повний аж до краю,

Я кохаю і вона мене кохає.

Владикавказ, р. 1881, липця 28, Комашинський [1885]

Примітки

Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 107, під заголовком «Для повісті. Гол[ова] V». Проте цей рядок у автографі – не назва вірша, а вказівка на його призначення для п’ятого розділу повісті «Чужі і свої». Такими самими доказами є і підпис – прізвище головного героя твору Комашинського, а також дата під текстом вірша – 28 липня 1881 р. Насправді ж над текстом повісті М.Грушевський працював з другої половини 1884 до березня 1885 р. Крім того, за почерком, лексикою й розміщенням серед інших текстів (на звороті цього ж аркуша – байка «Филозоп та слухачі» з латою 2. 07. 1884 р.) цей вірш ніяк не міг бути написаний у 1881 p., датуємо його приблизно початком 1885 р. До основного тексту повісті, однак, вірш не потрапив.

Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 105 зв.

Келих щастя повний аж до краю… – первісний варіант цього рядка: Моєму ви щастю не мішайте.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 61 – 62.