Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

«Ой скільки вже часу – кидають Вкраїну...»

Михайло Грушевський

Ой скільки вже часу – кидають Вкраїну,

Ідуть на чужину вкраїнські брати,

Мов бідний Ізраель кидав Палестину, –

Та его ж то гнали неситі кати.

А наші – то самі – біжуть з України,

Цураються мови, народу свого,

Немовби клятого, минають скоріше,

А за що, а нащо? спитався б його?

Якби на що краще, а то й ще не знати

Про се їм байдуже, на те наплюють…

Аби не своє, на чужеє міняють,

Ще й серце, і душу в придачу дають.

Таке оце в нас… От і ти на чужині

Ходила ще змалку по інших людях,

Пила й невську воду, й віслянську. Дівчина

Дивилась, як спіє по рясних гіллях

Ситрон злотошкурий. Проте ж повернулась

І душу вкраїнську назад принесла –

Очей не склепила ні московська луда,

Ні ляськая пиха тебе не взяла.

В тебе щира вдача до рідної мови,

До люду. Душею ти чула єси

До усего святого. Щасти ж тобі Боже!

Щоб пляма і жодна твоєї краси,

Святої души не скаляла ніколи,

Щоб скрізь, чи то в нас, чи то де на чужині,

Мов рожа, ти чисто та пишно цвіла

На славоньку Богу й Вкраїні.

1 грудня


Примітки

Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 100.

Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 65 зв.

Мов бідний Ізраель кидав Палестину… – йдеться про зруйнування римлянами єврейської держави Ізраїль, яке остаточно сталося після придушення імператором Адріаном повстання Бар-Кохби у 135 р. н.е. У результаті євреї, «сини Ізраїля», переслідувані завойовниками, розселилися по всьому світу.

Пила й невську воду, й віслянську… – тобто жила в Санкт-Петербурзі – місті на річці Неві, й у Польщі, на берегах річки Вісли.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 57 – 58.