«Часом мені шкода – жаль бере химерний...»
Михайло Грушевський
Часом мені шкода – жаль бере химерний,
Чом не химородник я, не характерник?
Чом шукать не вмію зіллів чудодійних?
Чом бісів не маю тичку чудасійну?
На орлиних крилах виніс би я тебе
Од землі, од людей на високе небо.
Високо б поставив над веселі зорі,
Серед хмар кудлатих на блакитнім морі.
Щоб і дух гарячий од землі брудної,
Щоб лукаве слово із души людської
Не сягнуло тебе… Щоб людського лиха,
Колотнечі збулась й пробувала тихо.
Як блакитне небо, сама чиста й гарна…
Отакі-то часом в мене думи марні.
22 грудня
Примітки
Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 104.
Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 66.
Варіант першої частини цього вірша автор використав у тексті оповідання без назви «Я був тоді у гімназії, у останньому класі…» (1888). На звороті цього ж аркуша 66 – чернетка листа М.Грушевського до О.Марковської, датованого 19 грудня (опублікований у виданні: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 104). Це – ще один доказ того, що й віршовані твори, написані на цьому ж аркуші, також присвячені взаєминам з О.Марковською.
Чом бісів не маю тичку чудасійну– очевидно, автор мав на увазі казкову «чарівну паличку».
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 60.