№ 16. Лист Олександра Лотоцького до Михайла Грушевського від [26 вересня 1904 року]
Валентин Кавунник
Дорогий Михайло Сергієвичу!
Довго Вам не писав, бо не було що писати: про справу складу остаточно рішив лиш учора.
Мартинова я не можу Вам радити; як показалося із зносин з ним, він безгрішний чоловік і затягає навіть ті невеличкі рахунки, що бувають між ним і Добр[одійним] Т[оварист]вом. До того ж неакуратний щодо виконання замовлень. Сього досить, щоб не давати йому книжки на склад.
Отже, довго крутив я мізками, щоб відважитися на що певне. З «Общ[ественной] Пользы» дуже на мене насідали, щоб склад у них був. Поїхав я до Шмідта, що був у них ранійш управителем друкарні, і попросив його думки. Він каже, що тепер там самі жиди і завелися жидовські порядки – робити абияк. Се ще більше знеохотило мене до «Пользи». Рос- кидаючи розумом та роспитуючи людей, я нічого кращого не міг видумати, як звернутися до Карбасникова, хоч Ви ним і не зовсім задоволені. Більш солідного книгаря тут немає, – принаймній ні з ким другим я не відважався б вести зносини. Карбасников згодився взяти книжку на склад. Собі він одлічуватиме 10%, оддаючи від себе книгарям. Коли ж буде виконувати Ваші доручення, то за склад і працю братиме 5%; в першому разі він несе риск, що може пропасти книжка, а в другому – ні, то й бере дешевше. Я торгувався, але ні до чого. Можна б найти і дешевші умови, але не було б певности за книжку. Треба мати на увазі, що тепер книжковий крізіс і що всі мало солідні книгарі, що не мають досить капиталу, щоб видержати тяжкий час, мусять летіти догори ногами. Для того треба тепер бути дуже обережним. Узявши все се на увагу, я прийняв умови Карбасникова і завіз в суботу в друкарню оголошеннє про склад у Карб[аснико]ва. У друкарні нікого з главарів не було, то віддав я розпорядженнє новому управителеві друкарні. Але сих два дні був дуже не певний, чи доведеться мені додержати до краю тої постанови, і все ждав, що прийдуть до мене з «Пользи». Так воно й вийшло. Був учора Браудо, але не застав мене вдома. Пишу Вам отсе в понеділок ранком. Сподіваюся ще сьогодня ж ранком [прийде]. Буду все здавати на Вас, що Ви виробили умови з Карбасниковим, а врешті, може, доведеться віддати «Пользі» на комісію примірників до 100. Треба все ж признати, що клопоту їм з книжкою було досить; до того ж вони ще робили заходи в цензурі.
В цензурі книжка пройшла «на волоску». Коли б видрукована була за місяць перед сим, то світа не побачила б. Головне – тенденція автора, що виставляє Україну як самостійну і окрему національність, з самостійним історичним і культурним життям.
[О. Лотоцький]
ЦДІАК. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 613. – Арк. 311-312 зв.
Джерело
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / редкол.: Г. Папакін, І. Гирич та ін. – Львів : Світ, 2002 – Т. 22: Нарис історії українського народу /упор. І. Гирич, В. Кавунник. – 2015. – C. 478-479. – (Серія «Монографічні історичні праці»)