№ 7. Лист Максима Славінського до Михайла Грушевського від 12 грудня 1903 року
Валентин Кавунник
Високоповажний Михайло Сергієвичу!
Тілько сьогодня одібрав рішучу одповідь «Знанія»: після довгого вагання вони сказали, що не можуть взяти на себе видання Вашого «Очерка исторіи украинского народа» через те, що книжка вийшла б дорога і не могла б мати широкого росповсюдження. Сьогодня ж я оддав Ваш рукопис в друге видавництво – Пирожкова. Проспект цього видавництва Ви або вже одібрали, або завтра-позавтрому одберете, бо Вони у мене просили Вашу львівську адресу, бо хочуть Вас просити, аби Ви давали їм для видавництва свої твори по історії України. Кілька слів про це видавництво. Воно істнувало і раніще, але мало випадковий характер, і тілько з цієї осені придбає характер спеціально-історичного видавництва. Діректором його став недавно дуже актівний і жвавий літератор Лемке (був редак[тор] «Приднепровскаго Края», коли і я там був, співробітник «Міра Божего», «Русск[ого] Богатства» і иньших). З проспекта Вам будуть видні завдання того видавництва. Материяльні умови, як я неофіціально Вам передаю, такі: вони платять 60–80 карбованців за аркуш друкований в 40.000 букв за видання в 3.000 примірників.
Рішучу одповідь вони дадуть 15 января. Вам треба буде написати їм свої крайні умови, себто: 1) щодо технічного боку видання (папер, друк, шріфт, корректура і т. и.); 2) скілько тисяч екземплярів Ви хтіли б продати; 3) крайню ціну, за яку Ви можете продати одно видання, два видання, або назавше. Листа з цими умовами адресуйте на ім’я Михаила Констянтиновича Лемке: СПб., Невский проспект, № 134, кв. 51.
Я маю надію, що на цей раз діло справиться, перш усього через те, що це видавництво спеціальне, що воно не боїться трохи дорогої ціни на книжку, друге те, що дуже шукають зараз таких праць, як Ваш «Очерк». Рукопис Ваш я оддав їм після того, як дізнався, що вони хочуть Вам насилати проспект і просити Вашого співробітництва. Ще забув сказати: з автором вони роблять контракт, після чого зараз же видають од 1/3 до 1/2 гонорара; решту гонорара видають авторові тоді, як книжка перейде через цензуру. Першу получку автор не звертає, хоч би книжка його й не була перепущена цензурою: таким способом риск предприємства лежить не тілько на авторові, але й на видавцеві.
Ото й усе, здається. Спасибі Вам за висилку Гейне, але чого його висилати так потрошку? Можна б було вислати зразу 5–6 прим[ірників]. Щире вітання Марії Сільвестровні.
З щирим поважанням М. Славін[ський]
ЦДІАК. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 753. – Арк. 12-15.
Джерело
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / редкол.: Г. Папакін, І. Гирич та ін. – Львів : Світ, 2002 – Т. 22: Нарис історії українського народу /упор. І. Гирич, В. Кавунник. – 2015. – C. 469-470. – (Серія «Монографічні історичні праці»)