№ 15. Лист Олександра Лотоцького до Михайла Грушевського від 14 вересня 1904 року
Валентин Кавунник
Дорогий Михайло Сергієвичу!
Ради Бога, не хвилюйтесь так! Се ж можна так цілком загубити нерви через жидівські порядки несовістної друкарні. Заспокойтеся. З Вашим уповаж[н]енням я взяв усю справу в свої руки і тепер не даю дихати друкарям – так само, як вони Вам не давали.
В «Общ[ественной] Пользі» зовсім нема господарської руки. Правлять нею халіфи на час, що не дивляться серьезно на діло, через те діла нема і з замовленнями, звичайно, так само поводяться, як і з Вашим. З 1-го падолиста справа має погіршати ще більше, бо управитель друкарні – Шмідт, – який 30 літ вів діло друкарське і поставив «Пользу» на ноги, кидає «Пользу» і заводить свою друкарню; до його переходять усі солідні клієнти. Подаю се Вам до відомості надалій, а поки щодо «Історії» се чим злим не загрожує. А тепер до діла.
19-й лист перескладають наново, бо він вже був видрукований остаточно і наклад розібрано. Завтра, 15-го, мають мені прислати 19-го аркуша. Я її не задержу. Все, що Ви показали, буде відреставровано.
Присланих мені коректурних аркушів Ви не підписали для друку. Для того я їх частину перечитав, а частину підпишу для друку сьогодня. Щодо останньої глави, то, справді, те, що було випущено (я брав навмисне з друкарні перший наклад, щоб порівняти), те конче треба було випустити. Скажу, що не вважаючи на те, глава та дуже інтересна. Даремно Ви нею так незадоволені. Такого стислого, але все ж повного компендіума українства ще не подавалося в Росиї. Я лишень дозволив собі виправити деякі галицькі звороти, що трохи різали б вухо росийського читача.
Передмову перекладено «Властию мені данною»; я також виправив там деякі шерсткі (з погляду мови) місця, бо на передмову найперше падає око. До фамілії Вашої на обгортці додав «Проф.» – се більше імпозантно для читача та передплатника.
Коректурні помилки виправлю завтра, бо зараз не маю під руками цілої книжки, без чого не можна правити картку з помилками.
Шмідт дав мені слово, що 20-го буде для цензури 10 примірників готових; 20-го вони пішлються до цензури, а там будемо ждати рішенця. Скоро що – буду упадати коло цензури, тільки не хвилюйтеся. Дух тепер у цензурі легший, то маю надію, що все обійдеться добре. Говорив я з Браудо про непевні місця. Врешті, він тої думки, що коли можна говорити про непевність, то не одиноких витягів, але цілої книжки; тим то взагалі не слід її дуже карбувати. Мужайтеся і кріпітеся і Бог мира да будет с Вами! Амінь.
Ваш О. Лот[оцький] За позичку спасибі!
Цензурний присуд буде коло 1 жовтня. Зараз треба буде розіслати по журналах та друкарнях. Як із сим бути? Чи не послали б Ви з власними автографами Кареїву, Пипіну, Мякотину та ще кому?
ЦДІАК. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 613. – Арк. 308-309 зв.
Джерело
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / редкол.: Г. Папакін, І. Гирич та ін. – Львів : Світ, 2002 – Т. 22: Нарис історії українського народу /упор. І. Гирич, В. Кавунник. – 2015. – C. 477. – (Серія «Монографічні історичні праці»)