25. Ібрагім Ібн Якуб
Михайло Грушевський
Особа сього автора дуже мало знана; думають, що то був іспанський жид, купець; з його записок виходить, що писав він десь в 60-х pp. X в. (раніше, ніж могла дійти до нього звістка, що Святослав знищив Хозарію), догадуються, що він міг брати участь в іспанськім посольстві до Оттона І, бо Ібрагім покликується на відомості, що одержав він від Оттона (Гута). Записка його заховалась в компіляції аль Бекрі, іспанського араба з другої половини XI в.; уривки з сеї компіляції, цікаві для руської історії, видав з російським перекладом і коментарем Куника Розен – Известия аль Бекри, СПб, 1878; звідти подаємо кілька уривків.
Краї слов’ян тягнуться від Сирійського моря на північ, до окольного моря (океану). І народи півночі опанували деякі з них і мешкають поміж ними й досі. Вони складаються з багатьох різних народів. Зібрав їх був якийсь король, титул його був Маха, був він з одного народу, званого влинбаба, і славився сей нарід поміж ними. По нім розійшлася їх мова, пропав лад, народи їх відділились, і в кождім став (окремий) король. А королів їх тепер чотири: король аль Блгарин, і Бвислав (чи Брислав), король Фраги і Бвими, і Краква, і Мшка – король півночі, і Накур на дальнім заході [Ібрагім переказує тут оповідання Масуді за державу валинана, зачисляючи до неї всі ті пізніші слов’янські держави, які знав. Звісно, такого союзу всіх слов’ян, як він представляє, не могло бути, але Масуді, властиво, не говорить того, щоб всі слов’яни до нього належали (хоч і Масуді міг би тут побільшити ту звістку про слов’янську державу, яка дійшла до нього). З слов’янських держав Ібрагім знає: Болгарію Дунайську, Чехію (Бвима з Прагою і Краковом), Польщу (Мшка = Мешко) і полабських слов’ян (Накур є, правдоподібно, Након, князь оботрицький), про них відомості він міг здобути під час побуту в Германії, про слов’ян східних знав він дуже мало, тож і відомості його про Русь не мають великого значення (виключивши звістку про торгівлю західну), бо взята з далеких переказів.].
Місто Фрага збудоване з каміння і вапна, найбагатіше з міст щодо торгівлі. Сюди приходить з Краква русь і слов’яни з крамом, приходять і до них (мешканців Фраги) мусульмани з краю турків, і жиди, і турки, також з крамом, з візантійськими міткалями (монетами), а від їх везуть муку і (вар[іант] рабів), олово (вар[іант] боброві хутра) і різні футра. Край їх (Чехія) найліпший поміж краями північними і найбагатший щодо життєвих засобів [Фрага – Прага; маємо, отже, цікаву звістку про торгівлю Русі з західними землями; порівняти звістки, наведені вище. Турки – венгри.].
Сусідами Мшки – на схід русь, на північ бруси. Оселі брусів коло окольного моря; вони мають свою окрему мову, мови сусідніх народів не знають, славні своїм завзяттям: як прийде на них військо, то ніхто з них не жде, поки товариш прийде, а виступає, не дбаючи ні про що, й рубає мечем своїм, поки не пропаде. Русь нападає на них, приходячи з заходу кораблями. А на захід від Русі місто жіноче [Тут бачимо доказ бідних відомостей Ібрагіма за Русь: він кладе її на схід від поляків і на захід від пруссів. Ще далі на захід уміщує він місто амазонок: пересовуючись все далі в далекі, північні краї, воно опинилось нарешті коло Північного океану і попало в сусіди Русі, що встигла в ті часи надати своє ім’я і північним краям слов’янським.].
Взагалі слов’яни – люди сміливі, здатні до находу і якби не було розрізнення серед їх численних і розкиданих племен, то не міг би з їх силами боротися ані один народ в світі. Вони замешкують краї найбагатші оселями і життєвими засобами. Пильнують хліборобства і щодо здобування собі на прожиток переважають всі народи півночі. Крам від них іде морем і суходолом до Русі й Константинополя. А головніші з народів півночі говорять по-слов’янськи, бо перемішались з ними, як наприклад, народи ал тршкин і анклій, і баджнакія, і русь, і хозари [Як бачимо, Ібрагім розрізняє русь і слов’ян, як то ми бачимо і в інших джерелах; що то не може бути доказом неслов’янського роду русі, казав я вже вище (див. Ко[н]стантина П[орфірородного]). Так само не має такого значення й інша подробиця, на яку вказують норманісти, – про ті народи півночі, що перемішалися з слов’янами і перейняли їх мову: мала б то, на їх думку, бути норманська русь, але бачимо самі, що до північних народів попадає Русь і Польща (Мешко – король півночі), хозари, і баджнаки – печеніги (ім’я тршкин невідоме, а анклій пригадує канкли, также ім’я одного з турецьких народів, може, ідентичного з печенігами – див.: Голубовский, Печенеги etc. (с. 55).].
Примітки
Записка його заховалась в компіляції аль Бекрі… – окрім цього, фрагменти твору Ібрагіма ібн Якуба наявні в іспано-арабського географа XI ст. ал-Ізрі та арабського космографа XIII ст. Захарія ал-Казвині.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 87 – 89.