[Рец.] Словарь малорусской старины,
составленный в 1808 г. В.Я.Ломиковским

Михайло Грушевський

К., 1894, ст. 36 (додаток до «Київської старини», 1894 p.)

Василь Ломиковський (р[оку] 1778, вмер десь в середині XIX в.), потомок гетьмана Апостола й вислужений штабс-капітан російської армії, представляє собою одного з тих аматорів української старовини, що їх студіюванням недавно зайнявся д. Лазаревський (див. «Записки», т. VIII). Виданий під виписаним тут титулом словар Ломиковського «О Малороссии, о древних обычаях малороссийских, о службе воинской и гражданской, о чинах и должностях чиновников» містить в собі уложені в порядку альфабетнім пояснення, переважно назв урядів Гетьманщини й термінології урядової, а також і предметів побутових (коровай, кафтан etc.); є деякі слова й такі, що до України не належать.

Історичні пояснення, що дає подекуди сей український антиквар, дуже часто недокладні або фальшиві, але те, що уведено в словар з практики урядової Гетьманщини з кінця XVIII в., з власних відомостей та свіжої пам’яті, справді має вартість для історика, служачи ілюстрацією документальних відомостей. На взірець цікавих звісток побутових випишемо дещо з sub voce [під словом] «кафтан»:

«На Україні се нижня одіж, що чоловіки носять під кунтушем або черкескою; вдома або між приятелями не одягають ані кунтуша, ані черкески, а військові при вправах звичайних теж для полегші бувають в самім кафтані; складом зовсім подібний як у духовних підрясник (реверенда) або полукафтан, довгий доволі, і щоб пола за полу добре заходила; а коло ковніра застебується гапликом, ґудзиком або бляшкою; заможні, а більш чистюки, любили робити сі защіпки з золота, перлів або діамантів; людям не військовим і приватним не було приписано ані цвіту, ані матерії, і тому траплялись кафтани різного цвіту й матерій, і адамашкові (парчеві); особливо ж чистюки українські, як тепер дами, були такими ж модниками щодо вибору цвіту черкески та кафтана: фіолетове верхнє, спід зелений, або біле і червоне, кафтан адамашковий, черкеска оксамитна або атласова» і т. ін.

Шан[овний] видавець в нотках позазначав помилки словника, а подекуди доповнив його на основі інших матеріалів (sub voce бунчужний товариш, бунчужний генеральний і ін.).

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. XI. – Кн. 3. – С. 34 (Бібліографія).

Ломиковський Василь Якович (1777 – бл. 1848) – український історик, етнограф, агроном. Одним із перших став записувати та збирати українські народні думи. У 1805 р. уклав рукописний збірник. Тут йдеться про рукопис В.Ломиковського «О Малороссии: о древних обычаях малороссийских, о службе воинской и гражданской, о чинах, и должностях чиновников» (1808), який О.Лазаревський назвав «Словарём малорусской старины».

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 232 – 233.