[Рец.] Гринев С.А. Была ли конница у древних руссов?
Михайло Грушевський
К., 1895, ст. 30
Ся брошура, написана, мабуть, якимсь офіцером (присвячена «офицерам доблестной русской кавалерии»), має рішити питання, дійсно цікаве і не досить ясне досі, хоч над ним застановлялись вже історики (напр., Гедеонов в т. І своїм «Варяги и Русь»). Вихідною точкою сієї справи з’являється суперечність категоричної відомості Льва Диякона, що Русь кінного війська не має, з відомостями руських джерел, особливо з пізнішого часу, в[іків] XII – XIII, про широке уживання на Русі кінної їзди.
На жаль, одначе, автор забрався до сієї справи з таким арсеналом науковим і з таким методом, що прояснити сієї справи його брошура не зможе. Він починає з того, що зачислює до слов’ян найрізніші народи, від скіфів до варягів, і доводить уживання в них кінного війська, що більше – на доказ того виступають торки (бо й то русини!) і битва з уграми під Перемишлем 1099 p., де в головній ролі виступають направду половці. По сьому приходить кілька відомостей з руських джерел про кінне військо й ховання коней, але й то ніби з других рук. Все се написано претензійним тоном і з широкими, часто цілком несподіваними виводами.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. VII. – Кн. 3. – С. 8 (Бібліографія).
Гріньов Сергій Аполлонович (1856 – 1914) – російський белетрист. Основні праці: «История роты дворцовых гренадер. К столетию Отечественной войны 1812 – 1912 г.» (1912); «Памятка дворцового гренадера» (1913).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 91.