7. Податки й обов’язки – Рогатинське староство
Михайло Грушевський
В Рогатинщині ми маємо відомості лише про села старостинської держави. Передовсім одну групу сіл знаходимо в безпосереднім сусідстві Рогатина, так якби його передмістя – Залужжя, Верболовці, Солонець, Бабинці, Потік, – тож і повинності тутешні стоять в певній аналогії з міськими: дають чинш з чверті лану 12 гр. (в місті платилося по 48 гр. з лану) і, окрім того, по 2 гр. «лазебного», «звичаєм міщан» (в Рогатині платив кождий господар по 4 гр. лазебного), далі 4 маци овса (= 24 гр.), дрібної данини (кури, гуска, яйця) на 31/6 гр. і десятину з пчіл, а подекуди й двадцятину з свиней, «як жер буває»; платили також осібно за користання з сіножатей, розмірених на участки (6 – 14 гр.). Робили в усіх тих селах однаково «худобою на тиждень два дні що скажуть, а жінки їх повинні за своєю стравою напрясти з панського прядива, яке їм дадуть, три лікті». Отже, загальна сума данини в сих селах виносить 411/6 гр., а рахуючи роботу на 2 зл., загально будемо мати 1011/6 гр. З інвентарів попередніх (маю з років 1539 і 1544) видко, що тоді вже селяни так само сиділи на чвертях і давали ті самі податки [Інвентарі Архіву Скарбу Коронного, 56, кн. R., 2].
В цікавій скарзі «міщан рогатинських і тих сіл, що перед тим мали право німецьке», зложеній при ревізії 1539 p., міщани скаржились, що «те убоге містечко (Рогатин) тим оголене, що не має передмість, які перед тим мало, особливо Бабинець і інших – за рікою: вони всі тягнули завсіди з містом в усяких справах, а того тепер нема». А притім значиться також, що «селяни просять щодо лазебного» (f. 198 v.). З того видно, що давніше ті підміські села дійсно належали до міста і через те мали однакові з містом податки. Перейшовши під присуд старости, селяни просили увільнити їх від плати лазебного, але дарма – бо з люстрації бачимо, що платили й пізніше.
Друга група – также під самим містом: с.Чернче, Залип’я і Підгороддя (чверть милі від міста, на потоці Услянка); тут не давали лазебного (бо, значить, не були передмістями) і чиншу давали лише 6 гр. з чверті лану, але натуральні датки були значно більші: 4 маци овса (=24 гр.), 2 маци пшениці (= 48 гр.) і дрібних датків на 5½ гр. (кури, яйця, прядиво), окрім десятини з пчіл; таким чином, загальна сума датків виносила тут 79½ гр.; про роботу відомостей не знаходимо.
Третя група – на північ від Рогатина, се: Корлежичі, Гулків (на Липі), Янчин (на схід від них), Матіїв (було теж на Липі, нижче Корлежич) і Дубринів (недалеко Рогатина). В трьох перших давали з чверті чиншу 12 гр., як і в групі передміській, 6 мац овса і 2 м[аци] пшениці (=96 гр.), дрібних датків на 8½ (каплуни, яйця, прядиво) і десятини від пчіл і свиней – «як жер буває». В Матіїві була та відміна, що давали чиншу 15 гр., в Дубринові замість 8 давали 12 мац овса, се й є максимум датків, бо коли в перших трьох селах вони виносять 116½, [то] в останнім – 140½ гр. (які були тут участки, люстрація не згадує). За роботу відомостей нема, хоч не можна думати, щоб вона не існувала.
Цікаво порівняти відомості люстрації про сі дві групи з давнішими інвентарями. В них знаходимо той сам чинш і ті самі данини хлібні, але де означено розмір ґрунтів, бачимо, що се давалося тоді з участків [в] два рази більших: замість чвертей – з половин.
В зв’язку з сим явищем можна поставити інші, про які нам кажуть ті ж інвентарі і люстрація. З одного боку, бракує в старостві категорії свобідних (на ціле староство в 1565 р. одним-один чоловік – в с.Потік) – значить не було охочих осідати наново в старостві в таких економічних обставинах. З другого боку – значні розміри приймає втікачка: так, інвентар 1539 р. нотує бігунів в Верболовцях (1), Бабинцях (2), в Потоці (1), Корлежичах (3), в Чернчім (2); се явище, очевидно, занепокоїло було старостинську зверхність непомалу, бо з інв[ентарю] 1544 р. довідуємось, що в Янчині навіть повісили одного за те, що тікав був (f. 86). Люстрація нотує спустілі участки, і то в значному числі, в Залужжі (13), в Гулкові (8).
Категорія загородників-підсусідків слабо заступлена в старостві – лише в чотирьох селах [Гулків, Дубринів, Чернче, і в служебнім селі – Клещовій]; у двох селах обов’язані вони тільки до роботи: услуговують в дворі, без докладнішого означення розміру робіт, в третім платять 6 гр. чиншу, так само, як і тяглі, але інших датків не мають, а роблять два дні тижнево (с. 165). Четверте село – служебне.
В старостві існує два спеціально «служебних села» – Руда і Клещова (Клешовна), обидва на північ від Рогатина. Руда, як видко з давніших інвентарів, була попереду селом тяглим і мала обов’язки однакові з селами 6-грош[ового] чиншу. В люстрації селяни з обох сіл, тяглі й загородники, не мають, як і інші слуги, ніяких податків, окрім десятин, зате служать: «Пасуть ціле літо замкове стадо, зимою годують волів, їздять куди їм скажуть, чи конем чи возом, і інші услуги звичайним способом відбувають до замку». Загородники мають ту ріжницю, що відбувають ту ж службу лише своєю особою, «пішо», не обов’язані ставити до того своїх коней абощо (с. 167).
Примітки
… «лазебного»… – лазебне – оплата за користування лазнею або чинш, сплачуваний власником лазні [Zajda A. Nazwy staropolskich powinności feudalnych danin і opłat (do 1600 roku). – S. 124]. У даному випадку мається на увазі саме перше.
З інвентарів попередніх (маю з років 1539 і 1544)… – йдеться про інвентарі Рогатинського староства 1539 і 1544 pp. за старостування Яна Боратинського (див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. R. 2, f. 10(1) – 99 v. (89 v.), 101 (74)-164 (137).
… (f. 198 v.) – має бути f. 197 v. – 198 v. Тепер ця інформація знаходиться – AGAD. ASK. Dz. LVI. R. 2, f. 4 v. – 5 v.
… так, інвентар 1539 p. нотує бігунів в Верболовцях (1), Бабинцях (2), в Потоці (1), Корлежичах (3), в Чернчім (2)… – див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. R. 2, f. 24, 23-23 v., 26, 30 v. (Kozlennycze – sic!), 27 v. – 28. У випадку Чернчого інвентар втікачів не фіксує (Там само. – F. 27 v.-28).
… (f. 86)… – тепер див.: Там само. – F. 113 (86).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 271 – 273.