[Рец.] Писання Трохима Зіньківського
Михайло Грушевський
Зредактував Василь Чайченко, книга друга. Львів, 1896, ст. II + 324 + IV
Другий том писань Зіньківського містить в собі статті публіцистично-наукові. Лише частина їх була приготована автором до друку і видрукувана ще за життя його («Національне питання в Росії», «Тарас Шевченко в світлі європейської критики» і дрібніші замітки), інші, як «Молода Україна», «Фіхте Старший», і не призначались автором до друку, представляючи з себе відчити в кружку приватнім; найширша розвідка – про штунду, зісталась невиготуваною. Небіжчик мав велике замилування до науки, і, певне, за якийсь час став би визначним діячем на полі науковім, але смерть спіткала його, власне, тоді, як, здобувши з такими трудностями вищу освіту, забирався він до свободних студій, і у видрукуваних працях ми можемо слідити лише перші кроки його в сім напрямі.
Найбільшу вагу з усієї книжки має розвідка про штунду («Штунда, українська раціоналістична секта»), що займає половину її, як довідуємось з передмови, се була остання робота автора і збереглась в дуже невтішному стані, не викінчена, до того з значними дефектами – де позагублювались картки; заповнив сі дефекти і доповнив відомостями новішими д. Л.С., означивши ті доповнення дрібнішим друком, але, розуміється, се не могло усунути з роботи характер невикінченості.
Зіньківський хотів у сій розвідці представити історію розвитку штунди, відносини до неї уряду, нарешті – науку штундову, її устрій і життя; як зазначив упорядник, З[іньківський] головно скористав з багатого запасу відомостей, зібраних в монографії про штунду Рождественського, написаній, одначе, з погляду урядової церкви, тож З[іньківський] критично приймає висловлені тут погляди, поправляє й доповнює їх відомостями, зібраними з інших джерел, а д. Л.С. доповнив їх скрупульозно зібраними навіть з газетної літератури відомостями до р[оку] 1894.
При браку якоїсь докладної монографії про штунду в українсько-руській літературі студія Зіньківського, безперечно, буде мати свою вагу і користь як совісно зроблений звід матеріалу. Шкодить їй лише самий характер студії. Автор замість об’єктивного і спокійного студіювання говорить в тоні гарячого апологета штунди і обвинувача православного духовенства, і сей характер адвокатської промови, розуміється, шкодить самому враженню студії, бо примушує читача бачити тут сторонничість. При тім утрудняє читання форма, нагромадження дат і імен, часом зовсім безпотрібних, що подекуди робить просто враження зібраного для власного ужитку автора фактичного матеріалу. Доповнення д. Л.С. часом досить слабо зв’язані з самою студією, представляючи погляди сього автора на питання, зачеплені Зіньківським.
Стаття «Шевченко в світлі європейської критики» представляє з себе (так само як і «Молода Україна») роковинну промову і подає огляд кількох чужосторонніх оцінок Шевченка (Боденштедта, Каверау, Францоза, Обриста, Дюрана, Баттаглії). Статті шкодить знов характер апології Шевченка перед російською критикою, де автор часом сходить з наукового ґрунту. Більш публіцистичний характер мають дві інші статті: «Національне питання в Росії» й «Молода Україна, її становище і шлях»; вони і пізніше будуть мати певний інтерес, служачи образом поглядів і ідеалів того покоління українсько-руської інтелігенції, до якого належав їх автор. Нарешті, стаття про Фіхте представляє з себе витяг з статті петербурзького професора Градовського, доповнений деякими увагами автора про становище українського національного питання.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. XIII. – Кн. 5. – С. 27 – 28 (Бібліографія).
Зіньківський Трохим (1861 – 1891) – письменник, фольклорист, публіцист. М.Грушевський виступив з маленькою рецензією на упорядковані Т.Зіньківським (М.Цупким) байки.
«Штунда, українська раціоналістична секта»… – штунда (від нім. die Stunde – година [для читання Біблії]) – протестантський рух євангелічного спрямування, що поширився серед українських селян Півдня України у середині XIX ст. Переслідувалася російською православною церквою й урядом. Чимало українських національних діячів позитивно ставилися до штунди.
…головно скористав з багатого запасу відомостей, зібраних в монографії про штунду Рождественського… – йдеться про працю: Рождественский А. Южнорусский штундизм. – СПб., 1889.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 247 – 248.