[Рец.] Празднование столетия Подольской епархии

Михайло Грушевський

Кам’янець, 1895, ст. 234

12 квітня р[оку] 1895 минуло сто років з того часу, як з наказу цариці Катерини II з 12 квітня р[оку] 1795 засновано на Поділлі православну єпархію. З сього приводу усе подільське духовенство, з ініціативи Подільського єпархіального історично-статистичного комітету, ухвалило справити столітній ювілей заснування катедри на Поділлі. Саме святкування за проханням владики Дмитра перенесено з 12 квітня на 13 мая, бо у сей день минуло теж 100 років з того часу, як висвячено першого єпископа на Брацлавсько-Подільську катедру (ст. 1 – 4).

Описі всіх сих святкувань, що відбулися в самому Кам’янці 13 – 15 мая р[оку] 1895 та й по різних місцях єпархії коло того часу чи раніше – під час подорожі владики Дмитра по єпархії – й присвячена ся книжка, що представляє з себе зібрані докупи описання ювілейних святкувань, попереду надруковані в «Подільських єпархіальних відомостях» за 1895 рік.

Опис ювілейних свят починається описом зборів в справі урочистого святкування ювілею (ст. 1 – 4). Потім йде опис самих свят, що відбулися в Брацлаві й Шаргороді 12 та 19 квітня, себто тоді, як приїздив у сі міста єп[ископ] Дмитро (ст. 5 – 37), у Кам’янці 13, 14 та 15 мая (38 – 86) та святкувань по інших місцях Поділля, про які надіслано відомості до редакції «Єпарх[іальних] відом[остей]». Тут же уміщено казання, виголошені 14 мая, і промови.

Книжка ся представляє з себе офіційний збірник з напрямом релігійного й політичного «объединения». Усі промови, адреси та привітання присвячені з’ясуванню того упадку та лихоліття, яке терпіла Подільська земля до заснування у ній самостійної катедри з одного боку, а з другого – тих добрих наслідків, які принесло відкриття самостійної катедри. Більшість промов виголосив сам голова святкувань – єп[ископ] Дмитро, останній в одній із своїх промов, виголошеній 11 квітня у Брацлаві, пробує з самих назв: «Брацлав» та інших міст («Тивров» та «Торков») довести ту думку, що найдавніші мешканці Брацлавщини на Поділлі були достеменно слов’яни, й що вони були християнами. Дуже шкода, що в сих промовах стрічаються й такі місця, які можуть поставити у ніякове становище читача, що хоч трохи знає історію. Ось, наприклад, на стор. 13 читаємо:

«Народи, що через різні причини змінили віру своїх батьків, або щезли зі світу, або недалекі від того. Візьмемо за зразок «єдинокровних братів-поляків». Поки вони держались православ’я, істинної віри, до того часу й країна їх була сильною й могутньою державою. Але, що сталося з Польщею, як вони проміняли свою істинну віру на латинство? Де тепер ся загониста держава?»

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. XIII. – Кн. 5. – С. 23 – 24 (Бібліографія).

Рецензія не внесена до переліку праць М.Грушевського, що уклав І.Левицький. Виявив В.Маслійчук.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 249.