Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Дозвіл кор[оля] Жиґимонта митнику Петрашку на передачу с. Крогульця кам’янецькому наміснику Григорію 1509 р.

Михайло Грушевський

В недавно виданій праці д. Ю.Сіцінського «Историко-стати[сти]ческие сведения о приходах и церквях Подольской епархии, I. Каменецкий уезд» («Труды Ист[орико]-статист[ического] комитета», т. VII, 1895) поважний автор на вступі зводить докупи деякі загальніші відомості про духовенство подільське: згадує він тут як про першого звісного намісника Гдашицького, що завідував між іншого церквами подільськими, а нижче, говорячи про матеріальне становище духовенства, одиноку вказівку про володіння землями знаходить в поборовім реєстрі 1565 p. – про с. Пилатовці кам’янецького протопопа. Та бідність наших відомостей про подільське духовенство дає мені причину предложити нижчеподаний документ, поки то прийде час публікації тих подільських документів. Документ цікавий з двох боків; перше – встановлює особу намісника кам’янецького значно старшого від згаданого Гдашицького: з іншого документа довідуємось, що сей Григорій, або Грицько Дяк, як він там названий, уставлений був in superiorem alias vicesgerentem, vulgari vero – namiestnykiem ще за Яна-Альберта. Друге, що сей намісник виступає властителем земельним, набуває від тестя – кам’янецького митника Петрашка село Крогулець (тепер присілок села Кадіївець, на границі австрійсько-російській – див. про нього в згаданій праці д. Сіцінського, с. 349) ; се село записав кор[оль] Олександр 1506 р. сьому Петрашку в 100 копах лічби подільської (значно меншої від звичайної), і Григорій набуває село, відповідно тому, не на власність, а право володіння ним, доки король не сплатить записаної на нім суми (що, звичайно, ніколи не наступало).

Sigismundus etc.

Significamus etc., quia habentes commendatam virtuten fideique integritatem famosi Pyotrassek, civis theoloneatorisque camenecensis, fidelis nostri dilecti, sibi de certa sciencia et singulari gratia regiis nostris – summas peccuniarum, in villa seu vastitate Crogulcze, in terra Camenecensi sitta, sibi per olim fraternam maiestatem Alexandri regis inscriptas et obligatas, simul ac tenutam ipsius discreto Hrehorey, poponi et ritus ruthenici in civitate Camenecensi vicem gerenti, genero suo, inscribendum et resignandum consenciendum et admittendum duximus, consentimusque et admittimus presentibus, ita tamen, quod summe peccuniarum non excedant summas, in litteris originalibus super villam predictam concessas, descripte (sic), admittentes villam seu vastitatem predictam per dictum Hrehorey poponem et suos successores legittimos tenendam, habendam, utifruendam pacifice et quiete possidendam, usque ad redempcionem per nos vel successores nostrоs faciendam, qua facta possessio ville seu vastitatis prefate revertectur ad nos pleno jure, juribus et stacionibus nostris semper salvis, – harum, quibus sigillum nostrum est subappensum, testimonio litterarum. Datum in convencione Pyotrkoviensi generali feria sexta ante Ramis palmarum anno Domini millesimo quingentesimo nono, regni nostri anno tercio.

Коронна метрика Варшавського Головного архіву, кн. № 2394, f. 4.


Примітки

Друкується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. XI. – С. 1 – 2. Підпис: М.Грушевський. Повторна публікація зі збереженням пагінації першодруку – Розвідки й матеріали до історії України-Руси. – Львів, 1897. – Т. II.

Публікація цього документа підготовлена М.Грушевським з наміром включити його до запланованого дипломатарію Поділля. Ймовірно, документ був знайдений автором під час роботи у варшавських архівах у травні – на початку червня 1895 р. Як зазначає сам публікатор, документ є цінним джерелом до історії православного духовенства та його матеріального становища на Поділлі у першій половині XVI ст., відомості про це на час публікації документа були вкрай незначними. Ширше цією проблематикою зайнявся Леон Бялковський, який на основі даних кам’янецьких актових книг подав інформацію як про православне, так і католицьке духовенство Поділля у XVI ст. [Białkowski L. Podole w XVI wieku. Rysy społeczne і gospodarcze. – Warszawa, 1920. – S. 94 – 111]

Опублікований М.Грушевським текст відповідає тексту оригіналу. Видавець розкрив скорочення в середині та у кінці окремих слів, не позначаючи ці розкриття. В окремих випадках, як у слові «Cameneczensi», замінив «cz» на «с», а в окремих випустив «h» (в оригіналі – «rithus», а в публікації – «ritus»).

Сучасна легенда документа: Archiwum Główne Akt Dawnych. Metryka Koronna, sygn. 23, k. 248v.

… Историко-статистические сведения о приходах и церквях Подольской епархии, I. Каменецкий уезд (Труды ист[орико-]статист[ического] комитета, т. VII, 1895) – Праця видана Подільським єпархіальним історико-статистичним комітетом, створеним у 1895 р. на базі Комітету для історико-статистичного опису Подільської єпархії (діяв з 1865 р.) Останній заснував серію праць «Труды…», яких загалом з 1876 до 1916 р. вийшло 12 томів.

намісник Гдашицький Яцко – православний шляхтич. У 1522 р. королівським привілеєм іменований намісником православних церков у Львівському, Галицькому, Коломийському, Кам’янецькому, Снятинському округах. Того ж року отримав і галицьке архімандритство, але без згоди православного митрополита Йосифа. Гдашицький добився цієї згоди у 1526 p., після свого пострижения у ченці. Згодом король Сиґізмунд І відібрав у нього намісництво [Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. V. – С. 434 – 436].

… в поборонім реєстрі 1565 р…. – цей поборовий реєстр опублікований О.Яблоновським – Źródła dziejowe. – Warszawa, 1889. – Т. XIX: Ziemie ruskie. Wołyń і Podole / Opisane przez A.Jabłonowskiego. – S. 182 – 198. Вказана інформація міститься на с. 186.

…публікації тих подільських документів… – йдеться про подільський дипломатарій, якого М. Грушевському видати не вдалося.

… Григорій, або Грицько Дяк… – привілей на уряд Грицьку Дяку, датований 1516 p. (Matricularum Regni Poloniae Summaria / Wycl. T.Wierzbowski. – Varsoviae, 1906. – P. IV. – Nr. 11069).

…Яна Альберта… – Ян Ольбрахт (1459 – 1501) – польський король (1492-1501) [Papée F. Jan Olbracht. – Kraków, 1936].

… в 100 копах лічби подільської (значно меншої від звичайної)... – копа – лічильна одиниця, що складалася з 60 грошів. У Короні вона витіснила з обігу лічильну гривню (48 грошів), але незабаром поступилася злотому (30 грошів). У Великому князівстві Литовському на копи велася грошова лічба упродовж XV – XVIII ст. [Зварич В., Шуст Р. Нумізматика. Довідник. – Тернопіль, 1998. – С. 198] Копа литовських грошів дорівнювала одній і 1/4 копи польських грошів [Горбачевский Н. Словарь древнего актового языка… – С. 332]. Ймовірно, тому М.Грушевський називає копу, що була в обігу на Поділлі, «значно меншою від звичайної», тобто копи литовських грошів.

… що, звичайно, ніколи не наступало… – автор має на увазі, що позики, які брали польські королі на державні потреби в окремих осіб, як правило, шляхтичів, під заставу королівщин, не поверталися. І тому королівські маєтності записані за позики до 1506 р. в основному стали власністю позикодавців.

П. Кулаковський

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 106 – 107.