Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

11. Форми оподаткування

Михайло Грушевський

Перейшовши таким чином поодинокі староства, дещо з спостережень зведемо до певних сум, здержуючись, одначе, наразі від ширших виводів, які можуть бути більш гіпотетичними.

Головними формами оподаткування являються: грошовий чинш, данина хлібна (вівсом, пшеницею й хмелем), десятини від худоби й пасіки, стація й робота натурою. Сі складові частини входять, одначе, в ріжні комбінації, так що звичайно в кождім старостві можна знайти кілька груп з значними відмінами в комбінуванні. Групи сі здебільшого представляють з себе кілька сіл, сполучених близьким територіальним сусідством; се явище так, мабуть, треба пояснити, що селам новішим при осаджуванні надавано схему податків і обов’язків сусіднього села давнішого осадження, тимчасом як їх прототипи вироблялись більш-менш довгою еволюцією економічних відносин, а також залежали від умов осадження.

Порівнюючи давніші інвентарі з відомостями люстрації, бачимо, що величина грошових чиншів і хлібної данини держалася дуже міцно, часто без усяких перемін, протягом і кількох поколінь. Більш хитким, угнітним елементом була робота, а також стація й десятини. Обов’язок роботи найбільше здатний був до заведення ріжних перемін; прикладом дуже значних збільшень роботи заходом старости може бути староство Теребовльське, де, як бачили ми, за незначне зниження чиншу робота побільшується в кілька разів. Притім особливо улегшували всякі такі заходи т. зв. помічні роботи, себто толоки при косовиці й жнивах, підводи, достарчення дерева і т. ін.: такі роботи можна було розширяти дуже непримітно й легко, а знову легко зрозуміти, – такі помічні роботи можна було з часом заміняти регулярною тижневою працею. Навіть там, де робота викуповувалась грошовим датком (що траплялось, одначе, нечасто), лишалися часом помічні роботи (напр., Довпотів в Галицькім [старостві], Дорожів в Озиминській волості) і давали можливість нового розширювання обов’язку роботи.

Так само дуже улегшувала такі побільшування форма неограниченої роботи або помочі: «роблять що скажуть», що виступає дуже часто; при такім формулюванні роботи вона могла починатися від «помічних робіт», і то в невеликих розмірах, і дійти до тієї щоденної роботи, що ми бачимо в деяких селах стар[оств] Галицького й Теребовльського.

Наостанку – робота могла ще збільшуватися поділом ґрунтів; про се можна найліпше переконатися на прикладі Стрийського староства: тут дворище є одиницею лише для податків, а роботу відбувають вже з чверті. Очевидно, що заміна дворища півдворищем, або півдворища – чвертю разом могла піднести обов’язок роботи удвоє. А що взагалі ми бачимо тенденцію роздроблення ґрунтів, то така можливість була дуже розповсюджена.

Та ж причина – роздроблення ґрунтів, властиво, підносила й ті неперемінні звичайно податки грошові й натуральні, хоч величина їх ніби не мінялась. Найліпше те видно було на прикладі староства Рогатинського: цифри грошового чиншу і натуральних датків стоять незмінені, але участки, з яких вони платяться, зменшилися удвоє – очевидно, в самій речі податки зросли, хоч ті «умовні», санкціоновані «стариною» цифри зісталися ненарушеними.

Коли тут при неперемінних цифрах податок в дійсності підносився, то знову можна вказати випадки, де при такій же непорушності цифр він знижувавсь в дійсності (хоч і далеко не так значно). Так було при заміні натуральних датків «умовною ціною»: тимчасом, як торгова ціна продукту, вже хоч би наслідком здешевлення монети, більшала, умовна ціна держалася в неперемінній цифрі і наслідком того з часом значно розминалася з торговою (як напр., бачили ми в деяких селах ст[ароства] Галицького, де умовна ціна бувала в півтора рази менша від торгової – с.Большів).

Подібне бувало і з стацією. Сам по собі був се елемент дуже пластичний, але в XVI в. представляла вже ослаблену ремінісценцію, в багатьох місцях вона перейшла на давання певної грошової суми (вартості ялівки або вола) і лише рідко де, в поодиноких селах (як Королівське Поле в Галицькім [старостві]) заховалася в початковій формі – достарчення для приїзду старости або підстарости ріжного продукту. Замінена на певну, безперемінну суму грошову, вона наслідком побільшення сільської людності мала припадати все меншою частю на кожде господарство; але притім така участь мало змінювалася в відносинах до великості ґрунту, бо ґрунт, зайнятий певною громадою, при збільшенні господарств зіставався часто без переміни.

Помір ґрунтів взагалі був фактором з дуже значним впливом на величину оподаткування. Обтинаючи давній участок і зводячи його до величини лану та осаджуючи на тих злишках якого загородника або й тяглого за осібним чиншем, адміністрація, не порушуючи цифр податку, в дійсності підносила його. Придаючи до виміряного лану чи до якої його частини кавалок ґрунту – примірок (очевидно – з давніших громадських ґрунтів), вона брала за те осібний чинш і т. ін.

Певним перемінам підлягала також десятина. Ми бачили, що реченці збору поволовщини роблено частішими (Снятинщина), далі – десятина свиняча, що була, властиво, податком за право пасти в королівських лісах, «як жер зродить», ставала регулярною і щорічною; правдоподібно, бувало те ж і з овечою; ще дальшим кроком було побирання кабана або вола, або його грошової вартості з усякого господарства без ріжниці, хоч би яке з них не мало зовсім свиней (ст[ароства] Галицьке і Стрийське).

Перемінившись раз з правдивої десятини на регулярний податок грошовий, ота данина з роздробленням господарств могла побільшуватись, переносячись з дворища на господарство, як то ми бачили в Стрийщині. Дотепні урядники находили й інші дороги до побільшення оподаткування; не кажучи вже [про] такі цілковиті надужиття, як, приміром, бачимо в Самбірщині – в Дроздаловичах, де платять за спустіле дворище вже й по осадженні його, на громаду уростали податки за користання лісів, рік, і т. ін. (напр., в Острові ст[ароства] Галицького за ловлення риби в Дністрових озерцях, Купновичах ст[ароства] Самбірського – за право брати дерево з діброви і т. ін.).

Але все-таки при всім тім робота була таким елементом, що найбільш легко підлягала всякого роду розширенням і побільшенням, а що практикувалася заміна її грошовим чиншем, то з того ясно, яка широка дорога до побільшення оподаткування розлягалася сюдою для старостинської адміністрації. Адміністрація ж скарбова, хоч устами ревізорів висловлює жадання, аби урядники поводилися гуманно при вибиранні податків (напр., с. 295: «Пан львівський більш ласкавістю приводить людей собі до послушності, ніж інші великими карами»), але з своїм принципом «аби прибувало, а не убувало» в доходах скарбових, непримітно оправдувала змагання місцевої адміністрації коло побільшення податків, а нотуючи пильно всякі доходи з старостинських «новин», тим самим в певній мірі надавала їм свою санкцію.

Початкові елементи, з яких складалось оподатковування селянське, в своїй чистій формі заховувалися в східних староствах. В західних стрічаємо більш тенденцію переводу натуралій на грошовий податок; вже в Галицькім хлібна данина оплачується грошима, в Дрогобиччині й Самбірщині ми її зовсім не знаходимо; особливо в Самбірщині – бачимо грошовий податок за всі данини. Але сей податок не мав вже такої, щоб так сказати, історичної санкції, що робила неподатливими до дальших перемін старі чинші і хлібну данину.

Перевід на гроші, одначе, не вводив однакової величини оподаткування, ріжниця оподаткування існувала в західних староствах, як і в східних. В Самбірщині, де всі датки звичайно було переложено на гроші, чинші одних сіл, навіть виключивши деякі скрайні, вдвоє менше інших. Пробу якоїсь нівеляції можна зауважити хіба в ст[аростві] Теребовльськім, але взагалі ми її не достерігаєм, і та превелика ріжниця в податках зіставалася в повній силі; пригадаємо собі ті числа з вищенаведеного:

Податки: Рахуючи й роботу:
Снятинщина (з дворища) гр. 40½-72-144-159 100½-102-174
Галицьке ст[ароство] (здебільшого з півлану) 92-190-103-128 150-240
Теребовльське (величина ґрунтів не означена) 44½-62½ 119½-152½
Рогатинське (з чверті!) 41 1/6-79½-116½ 101 1/6
Стрийське (з дворища) 62-280 – 365-
Дрогобицьке (з дворища) 36-120 – 152 –
Самбірське (з дворища) 45-100 – 212 –

Як видко з сієї таблички, тільки Галицьке староство має більш-менш однорідне оподаткування; в інших ріжниця надзвичайна. Також ріжниця велика й поміж поодинокими староствами. Правда, ми не можемо тих цифр порівняти зовсім докладно, бо часто не маємо означення розміру ґрунтів, часто не можемо вислідити, в якій мірі ріжниця в податках урівноважувалась ріжницею в роботі, але при всім тім, відкидаючи всі ті непевності, може[мо] зафактувати превелику ріжницю. Її можна об’яснити обставинами місцевості, більшими чи меншими вигодами економічними, а крім того, як згадано – початковими умовами осади й дальшими відмінами, які переходила кожда група, а часом – і поодиноке село осібно.

Ми могли б сподіватись якоїсь однорідності принаймні в грошовім чинші, але й він незвичайно відміняється, то представляючи собою головну щодо величини складову частину оподаткування (як в Снятинщині або Стрийщині), то спадаючи до величини серед інших складових частин незначної, я сказав би – символічної, як в деяких селах староства Галицького.

Більше єдності, якоїсь консеквенції можна помітити в розкладі обов’язку роботи, і се, певно, для того, що, власне, се був елемент найбільш пластичний, що найбільше міг улягати впливу економічних і суспільних обставин. Взагалі можна сказати, що, де докладно означено розмір роботи (значить – подано число днів, а не невиразне означення – «робити коли і що скажуть»), панує триденна тижнева робота (що часом замінюється роботою щодня, але не цілий день), часом з додатком ще «помічних» робіт; рідше виступає робота дводенна (Рогатинщина, подекуди і в Галицькім старостві – ямниця); дводенну роботу знаходимо й у полуднево-східній окраїні – в Снятинщині, але тут виступає ще й менша норма – самі лише помічні роботи.

Але при існуванні такої загальнішої норми вона могла значно відмінюватись, прикладаючись до ріжних одиниць оподаткування. Так, в Галицькім старостві ся триденна робота відбувається з півдворища, в Колпичі дрогобицькім – з дворища; в Снятинщині дводенна робота відбувалася з дворища, в Галицькім старостві – з півдворища, в Рогатинщині – з чверті. Що ми не скрізь знаємо розмір ґрунтів, тож і не можемо докладно порівняти число днів, тут тільки можемо приблизно їх представити; отже, в Снятинщині маємо з дворища від 1/4 (помічні роботи) до 2 днів, в Теребовльщині (припускаючи, що маємо справу з дворищами, що правдоподібно) – 3, в Галицькім – 4 – 6, в Стрийськім – 4 (по дню з чверті), в Рогатинщині – 8; в Дрогобицькім – лише одне с.Колпич – 3 (але можна думати, що взагалі була норма більша). Отже – оп’ять ріжнорідність! Не забудьмо, що наші відомості про роботу бідні досить, і не стараймось поки що загальніші норми з того виводити. Пригадаю також, як казав вище, що обов’язки необмеженої роботи можна прирівнювати щодо вартості до означеного днями розміру роботи сіл тих же груп.

Щодо зв’язку оподаткування з розміром ґрунтів, то взагалі такий зв’язок заховується в границях певної групи, дальше ті аналогії протягати – себто зводити ріжниці в оподаткуванні до ріжниць в розмірі ґрунтів – досить небезпечно, а в Галицькім старостві оподаткування подекуди не показує зовсім ніякої залежності від того розміру, як то я вже зауважив.

Наостаток треба ще сказати кілька слів про загородників і слуг. Обов’язки загородників-підсусідків взагалі также одмінюються значно, але, властиво, зводяться або до обов’язку роботи своєю особою, пішо, що знову має ріжний розмір, аж до триденної, або до невеликого, кількагрошового чиншу; обидва типи обов’язків стрічаються в тих самих староствах, часом навіть в тих самих групах, і тут якоїсь одностайності годі дослідити. Натомість обов’язки слуг скрізь більш-менш однакові – їздити разом з старостою або підстаростою й виконувати їх поручения в ріжних справах – поліційних і скарбових; здебільшого вони не платили нічого, звісно – окрім для всіх обов’язкових датків – подимного й десятин, бо то давали всі верстви сільської людності [Пор. с. 10, 21, 118 – десятина, с. 16, 21 – подимне].


Примітки

… Пан львівський… – йдеться про львівського каштеляна С.Гербурта.

… ямниця… – обов’язок селян відбувати земляні роботи.

… очкового… – вид податку, що накладався на бортників; походить, ймовірно, від назви отвору на верхній кришці каді – посуди й одночасно міри меду – віко [див.: Герасименко Н. З історії мір місткості і ваги на Волині і Наддніпрянщині в XIV – першій половині XVII століть // ЗНТШ. – 2000. – Т. CCXL: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. – С. 178].

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 283 – 287.