Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Документ 1586 р. про козацький промисел

Михайло Грушевський

Нижчеподаний документ, присланий нам співробітником д[обродієм] Миколою Княжевичем, дає інтересний побутовий образок XVI в. Троє козаків «низових»: Орел, Щенсний і Климків товариш продали 8 коней татарських – очевидно, свіжоздобутих з «диків» і пригнаних до Черкас, остропольським міщанам Турчиновичу й Грицевичу, що, мабуть, чи не за конями спеціально й їздили до Черкас. Коней купили вони перед старостинським урядом, за дозволом підстарости, що, очевидно, з тієї продажі щось собі взяв, але по тій продажі приїхав сам староста – Михайло Вишневецький, казав собі тих коней показати й вибрав собі одну кобилу – одначе, не взяв задурно – бо то вже були коні перепродані, а заплатив кілько схотів – дві копи грошей: у самих козаків, коли вони приходили «в земли неприятельскои здобывшися», звичайно старостинський уряд брав «одно щось ліпше». За се видав він квиток острополянам, щоб їх перепустили, вже не чіпаючи, в іншім його замку – Каневі: тоді з Черкас ще не відважувались їхати просто степом на Волинь, а, як бачимо, їхали на Канів і Білу Церкву.

Випадок звичайний, щоденний, та він стає інтереснішим, коли зміркуємо, що се діялось 1581 p., серед т. зв. козацької реформи Баторія, коли він, вибравши з козаків przedniejszych z nich na posługę naszaą, зобов’язав їх «кримському хану, його державі, людям, улусам, степам не чинити жадної шкоди ані в худобі, ані в жадній речі» («Acta Stephani Batorei ed[idit] Janicki», с. 36, 338 – 1578 p.) своєвольну решту козацьку збирався винищити. Зверхнім доглядачем того всього настановлений був той самий черкаський староста Михайло Вишневецький, що на його уряді продавали козаки татарських коней і сам собі вибрав між ними конячку! Перуни, що гриміли в Варшаві, дуже слабою луною, як бачимо, відзивались над Дніпром.

Але покупців спіткало лихо на дорозі в особі «Янчі Венгра» – того самого Янчі Беґера, що служив агентом Баторія в зносинах з козаками і якийсь час титулується козацьким писарем (звістки про нього зведені в статті д. А.Стороженка про Оришевського – «К[иевская] старина», 1897, І, с. 142 – 143). Він їхав з королівськими грошима до Києва – а звідти, мабуть, до Черкас, віз гроші козакам (порівняти звістки про сю його подорож – ibidem) і коло Білої Церкви спіткав тих острополян. Поміркувавши, що воно є, заарештував він коней і привів до білоцерківського старостинського уряду, де й списано сей документ. Tempus et oleum perdidi, зіставалось сказати острополянам.

Wypis s ksiąg zamku królia Jego Msczi Białocerkiewskiego.

Roku 1581 miesiąca maia 25 dnia, we czwartek, posthanowiwszy sie przedemną Dimithrem Kurcewyczem Bulygu, podstharosczym białocerkiewskym, sluga króla iego msczi, pan Janczi Wengier, opowiadanie thym słowy uczinił: yss iako dnia dzisseissego we czwarthek yadonc do Kiiowa s pieniedzmi królia iego Msczi у przyieszdzaiąc go do Bialecerkwi u rzędu win pothkałem się na przechrzesciu na poliu z miessczany osthropolskiemi, poddanemi kxiązencia Jego Msczi woiewody kiiowskiego na imye Yendrzeiem Thurczinowyczem у Iwanem Hriceniczem, a oni wiodą koni throie thatharskych, a cworo kliaczy, tho iesth: kon gniady hromula, piąthno u niego na łopatce lewei krzisz у rozsochi; bachmath plesniwy koilohriwy, lysy, piąthno u niego na lopathce lewei dwa wręby, thakze у nа policzku, і thrzeci коn młody sspakowaty, piąthno u niego na łopathce lewei ogniwo, drugie piąthno na yedney nodze lewei pólmiesiąca; kliacza hromaczica siwa ze zrebcem plowym, piąthno u niey na lewei łopathce krzisz, u thei ze kliacze drugie piąthno na lewei zadnyei nodze pólsthrzemienia; druga kliacza gniada ze zrzebienciem, piąthno u niei na łopathce lewei ogniwo, a na zadniei nodze lewei drugie piąthno – osczi; trzecia kliacza plowa, piąthno u niei na lewei łopathce widla, thakze na lewei nodze zadnyei kilow; czwartha kliacza czisawa, piąth[n]o u nyei na zadniei nodze pręth. A gdym the poddane kxiązencia iego msczi w Ostropolan spothkał, pithałem ich, skąth by the коnіe myeli, thedy mi w the slowa powiedziely: yześmy kupili w Czerkassach w-rzędzie iego msczi kniazia Michaiła Wyssniowieckiego za pozwoleniem podstharościego czerkaskiego pana Stanisława Czirskiego, у gdyśmy tych коnу у klacze wszysthkiego ośmioro kupili, w thym iego mscz kniaz stharostha czerkasky do Czerkass prziiechał, a one konye у klacze nam przed się kazał prziwiescz. Y gdismy przed yego mscz prziwiedli, thedi s thich ośmiorga koni, czośmy u kozaków nizowych, tho yesth u Orla, u Szczęsne(g)o у u Klimkowe(g)o thowarzissa pokupili, wybrał sobie klaczę siwą hromuczice ze zrzebienciem, za kthórą nam dał dvie kopie grossa, yakoss у kwith nam yego mscz kniaz Wissniowiecki dał, zeby nas s thymy końmy у kliaczamy dobrowolnye przes Kaniew przepósczili Kthóre konye wyssey pomienione у klacze przi opowiadaniu swoim do mnye na urząd królia yego msczi oddał, yakoss przy onym opowiadaniu pana Yanczego Wengra byli Ich Mscz pan Adam Gosławski, rothmisthrz królia yego msczi białocerkiewsky, a pan Ostafi Sękarowsky. Y prosił mnye pan Yanczi Wengier, abym tho opowiadanie ye(g)o у oddanie onych kony do rąk moych abym do ksiąg zamku królia yego msczi białocerkiewskich zapisać roskazał, со iesth zapisano, na со pan Yanczi Wengier у wypis s ksiąg pod pieczenczią moią у pieczencziami pana Adama Gosławskiego у pana Ostafiego Sękorowskiego у z podpisamy ręki własney do siebie wziął Pisan w Białocerkwi…ка [Початку годі відчитати – вшито в оправу.] власна. Adam Gosławski manu propria.

Три печатки: Курцевича, Ґославського й Сенкаровського, остання з руськими ініціалами (WNC).

Архів Скарбу Коронного при Варш[авській] Казенній палаті, відділ IV, кн. 9


Примітки

Вперше надруковано: ЗНТШ. – Львів, 1897. – Т. XIX. – Miscellanea. – С. 8-10. Підпис: М.Г.

Вперше М.Біляшівський згадав про цей документ у листі від 13 жовтня 1895 p.: «Хочете замітку: 1581 р. три запорожця десь пограбили татарських коней [вони (коні) подрібно описані], продали їх в Черкасах якимсь людям, а їх з тими кіньми попав якийсь Янчій Венгер під Білою Церквою і т.д. Пришлю, тоді побачите чи буде в пригоді» (Листування Михайла Грушевського. – Т. 2. – С. 40). У листі-відповіді історик проявив інтерес до знахідки М.Біляшівського: «Вимітку пришліть, якщо можна (за козаків)» (Там само. – С. 41). Незрозумілою залишається інформація, що міститься у листі М.Грушевського до М.Біляшівського від 9 жовтня 1895 p., тобто ще до отримання повідомлення про замітку. Історик писав: «Перешукавши свої папери, не знайшов я Вашої вимітки про козаків. Або лист пропав, або хто його зна. Тим часом я б хотів, якби можна, Вашу ту замітку в «Miscellanea» подати, то ж чи не були б Ви ласкаві мені її наново прислать» (Там само. – С. 39).

Сучасне місцезнаходження документа встановити не вдалося.

… д[обродієм] Миколою Княжевичем… – псевдонім Миколи Біляшівського.

… Орел… – ймовірно, Олексій Орел, що фігурує в пописі 1581 р. як десятник козацького реєстру. Походив з Кричева (Źródła dziejowe. – Warszawa, 1894. – Т. XX: Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijów – Braсław). – S. 158). У наступному році він теж фігурує як десятник під час конфлікту реєстрових козаків з почтом князя Михайла Вишневецького під Черкасами [Кулаковський П. До історії стосунків реєстрових козаків і прикордонних старост у 1578 – 1583 роках / / Вісник Львівського університету. Серія історична. – 1999. – Вип. 34. – С. 412, 414, 415]. У листопаді 1585 р. О.Орел разом з Войцехом Мясопустом за дорученням гетьмана князя Миколая Ружинського доставив до Києва в розпорядження київського намісника князя Матея Вороницького одинадцять козаків, що начебто замордували й утопили королівського посланця Г.Глембоцького [Архив ЮЗР. – К., 1863. – Т. III. – Т. 1: Акты о казаках (1500-1648) – С. 15-18].

… Михайло Вишневецький… – Вишневецький Михайло Олександрович (номер 1584 p.), князь – черкаський і канівський староста (1559 – 1580, фактично до 1584), брацлавський каштелян (1580 – 1581), київський каштелян (1581 – 1584), любецький староста (1584) (Яковенко Н. Українська шляхта… – С. 300).

… козацької реформи Баторія… – автор має на увазі створення козацького реєстрового війська у 1578 р. польським королем Стефаном Баторієм (1576 – 1586) [див.: Стороженко А.В. Стефан Баторий и днепровские казаки. – К., 1904. – С. 72-74].

… Acta Stephani Batorei ed. Ianicki c. 36; 338… – див.: Akta historyczne do panowania Stefana Batorego, króla Polskiego od 3 marca 1578 do 18 kwietnia 1579 r. / Wyd. J.Janicki. – Warszawa, 1881. – S. 36, 338.

… Янчі Беґера… – Беґер Янчі – королівський дворянин, часто виконував доручення Стефана Баторія щодо козацького реєстру. У 1578 р. виступає як писар, що вербував козаків до реєстру. У травні 1583 р. фігурує як «гетьман козаків низових» [Леп’явко С. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561-1591). – Чернігів, 1999. – С. 90,96,125,126,128,133,147; Serczyk W. Na dalekiej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny do 1648 roku. – Kraków, 1984].

… д. А.Стороженка… – Стороженко Андрій (1857 – ?) – історик, славіст, громадський діяч, учень В.Б.Антоновича. Основні праці – «Стефан Баторий и днепровские казаки» (1904), «Йосиф Верещинский бискуп Киевский» (1911).

… Оришевського… – Оришевський Ян (6л. 1535 – 1605) – королівський коморник, ротмістр, старший над реєстровими козаками, учасник багатьох воєнних кампаній, прихильник створення оборонної системи на Україні, яка б стримала напади татар (PSB. – Т. XXIV. – S. 271 – 273).

… звістки про нього зведені в статті д[обродія] А.Стороженка про Оришевського – К[иевская] старина 1897, І с. 142 – 143… – див.: Стороженко А. Свод данных о Яне Оришовском // Киевская старина. – 1897. – № 1. – С. 125 – 145.

П. Кулаковський

Tempus et oleum perdidi (лат.) – доел.: «Даремно витрачений час і засоби». Михайло Грушевський обігрує латинський афоризм «Oleum et opcram perdidi», який неодноразово вживав Цицерон (походить із комедії Плавта «Пунієць»).

Зміст подальшого тексту старопольською мовою інтерпретовано Михайлом Грушевським у статті.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 133 – 134.