[Рец.] Die orthodox-orientalische Kirche in Lemberg
Михайло Грушевський
und ihre Gemiende in Lemberg und ganz Galizien, verfasst von Emmanuel-Eugen Worobkiewicz, orth. or. Seelsorger in Lemberg. Льв[ів], 1896, ст. 67
Ся брошура, як значиться на її обкладці, видрукувана з нагоди розпочаття будови нової у Львові і уложена теперішнім парохом сієї одинокої православної парафії на цілу Галичину. З огляду, що теперішня православна парафія Львівська представляє з себе «сумний останок колись могутньої православної церкви в Галичині, автор подає насамперед коротенький огляд історії православ’я в Галичині і його упадку в XVIII в. (с. 1 – 30), в другім розділі наступає історія львівської православної громади від кінця XVIII в. (с. 30 – 46) і нарешті в останнім – огляд сучасного стану сієї громади, церкви і справи будови нової церкви.
Певний інтерес можуть мати подані тут відомості, власне, про громаду православну, зачерпнені автором, як він каже, з парафіяльного архіву і якогось мемуару з середини сього [19] віку. До скасування Манявського скиту (в р[оці] 1785) сей скит служив для задовільнення релігійних потреб православної людності; по скасуванні його православні галицькі – русини, греки, волохи, серби – організувались в громаду церковну і в р[оці] 1787 здобули право мати собі в Львові церкву і священика. На зібрані з датків гроші дійсно засновано церкву в найнятім для того домі, закуплено для неї іконостас з Манявського скиту й спроваджено ієромонаха з Буковини за річну платню 200 [зл. р.]; відповідно складовим елементам службу правлено на трьох мовах – по-слов’янськи, грецьки і волоськи.
Як не малі були видатки на удержання церкви і священика сил православної громади, що в Львові числила в першій половині сього віку 884 душ[і], окрім залоги, на се не ставало; маленький капітал, зібраний при заснуванні, зник, і на початку [18]30-х р[оків] парафії грозив цілковитий упадок: чинш і плату священику не плачено і церковні речі арештовано за скаргою хазяїна дому. Громада в таких обставинах звернулась до уряду, і за посередництвом його по довгих переговорах прийшло до того, що релігійний фонд Буковинський спочатку взяв участь в видатках, а потім (р[оку] 1848) цілковито перейняв на себе удержання православної парафії, і вона прийшла під зверхність Буковинської консисторії.
Для церкви куплено будинок власний, але задля старості його мусили зруйнувати і церкву уміщено в приходстві (домі для причту), дуже не вигідно й тісно; по довгих переговорах доперва тепер фонд асигнував значну суму на будову церкви. В теперішніх часах (по перепису р[оку] 1890) рахує парафія у Львові 340 душ, в інших місцевостях Галичини 1089 душ; більші православні колонії живуть в Станіславові, Коломиї, Снятині, Кутах, Збаражі, Кракові; складаються вони головно з русинів, а також волохів і сербів. Одиноким парохом для них є львівський, хоч є ще два священики – один полковий – при буковинськім полку, що стоїть у Львові, і один при в’язниці в Станіславові. Львівський парох має, окрім церкви, ще каплицю при львівській в’язниці.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1897. – Т. XVI. – Кн. 2. – С. 13 – 14 (Бібліографія). Автограф зберігається в ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – On. 1. – Спр. 46. – Арк. 115 – 117. Підпис: М.Грушевський.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 253 – 254.