[Рец.] Н.И.Петров. Киевская Рождество-Предтечинская или Борисоглебская церковь
Михайло Грушевський
К., 1896, стор. 92 (відбитка з «Трудів» Київської духовної академії)
Монографія проф. Петрова представляє, можливо, повний звід звісток про Борисоглібську церкву з історичної літератури, доповненої витягами з церковного архіву. Зміст книжки такий:
Теперішня київська Рождество-Предтечинська церква з «приділом» святих страстотерпців Бориса і Гліба досі між народом зветься Борисоглібською, бо до самого початку теперішнього [19] віку головною парафіяльною церквою була стародавня Борисоглібська. Рождество-Предтечинська церква з являється в сій парафії далеко пізніше за Борисоглібську й довго займала другорядне місце. Проф[есор] Петров тієї думки, що Борисоглібська церква була або тією «Петровою божницею», про яку згадує літопис під роком 1146, або заступила її місце.
Принаймні безперечно, що Борисоглібська церква існувала далеко раніше року 1482 й причиною будівлі її в Києві було, з одного боку, зруйнування вишгородської Борисоглібської церкви, де лежали колись мощі Бориса і Гліба, а з другого боку – в побожній охоті киян пошанувати згадку про мучеників в самому Києві, що почав тоді вставати з руїн під захистом православних литовсько-руських князів київських. Під час нападу Менглі-Гірея Борисоглібську церкву спустошено, книжки попалено, священика погнано у неволю; але церкву не знищено цілком. Після сього нападу історичні відомості про Борисоглібську церкву перериваються й відновлюються тільки з половини XVI в., коли ся церква перебувала під особливою опікою та протекцією київського міщанства.
Проф[есор] Петров, як бачимо з сього всього, не пристає на думку, ніби існування Борисоглібської церкви почалося з р[оку] 1602. На думку проф. Петрова, «Ведомость 1784 г.», а за нею й поручик Новгородцев у своїм «Географическом описании Киева» говорять не про Борисоглібську, а приписану до неї Різдвяно-Предтечинську церкву, або певніше – про дві Різдвяно-Предтечинські церкви – про початкову дерев’яну та пізнішу муровану. Р[оку] 1602, як се можна вивести на підставі архівних документів та «Ведомости 1784 г.», Онисим Холодкович збудував на місці польського костелу не Борисоглібську церкву, що існувала далеко раніше, а Різдвяно-Предтечинську, приписану до Борисоглібської (с. 19 – 21).
Ся Різдвяно-Предтечинська церква, що, на думку проф. Петрова, становила трапезну Борисоглібської церкви, можна припустити, збудована р[оку] 1602 на місці домініканського костелу, правдоподібно – збудованого паном Криницьким, бо й стояв він на подвір’ї, що безпосередньо граничило опісля з цвинтарем Різдвяно-Предтечинської церкви.
Завдяки міщанській опіці і ліпшим для православ’я часам в XVII в., Борисоглібська церква поправилась, збудовано дзвіницю, обгороджено цвинтар та прибудовано бабинець. При ній існували школа та шпиталь. В сій школі були самі «виростки», себто певніше за все студенти Київської академії; вони за те удержання, що давала їм церква (квартиру й харчі), помагали дякам читати й співати в празники, й вкупі з тим вчили дітей парафіян та інших грамоті й латинській азбуці. Пізніше окрім дяківської школи в Борисо-Предтечинській парафії була ще і друга мала школа, яко філія Київської академічної бурси. Тут жили студенти, для браку помешкання в академічної бурси, й у вільний від лекцій час ходили на крилос, за віщо відбирали призначений пайок «ради пропитания и снабдения в нуждних».
З другої половини XVII в. в історії Борисоглібської церкви виступає друга – Різдвяно-Предтечинська, тепла або трапезна церква, на яку йдуть і спеціальні вкладки. Дякуючи сим вкладкам, її перебудовано (р[оку] 1691), замість дерев’яної збудовано кам’яну, так що вона переважила головну парафіяльну церкву – Борисоглібську. Різдвяно-Предтечинська все багатіла та багатіла, Борисоглібська ж не переставала «малитися», поки нарешті не скасовано її при кінці XVIII в.: або вона згоріла, або її розібрано задля давності. Натомість після пожежі 1811 р. прилучено до Предтечинської церкву Св[ятого] Духа з усім, що в ній від пожежі заціліло. Сама Предтечинська церква в сій страшній пожежі заціліла.
Д[обродій] Петров доводить детальну історію церкви аж до нинішнього часу. Про старанність в укладі її було вже сказано. Можна закинути пр[офесору] Петрову тільки те, що він не користався консисторським архівом, де безперечно немало єсть документів, що дотикаються внутрішнього життя Борисоглібської парафії.
Єсть, правда, поклики на консисторський архів, але сі поклики дуже недокладні, напр.: «Смотри «Архив Киев[ской] духовн[ой] консистории под 1784 годом»« (с. 63), або «Списки настоятелей Киево-Богоявленского монастыря 1760-х годов» в архіві Київ[ської] дух[овної] консисторії (с. 22). Робити такі нотатки неможливо в ученій праці.
Хоча, треба мовити правду, і в самому архіві Київ[ської] духовної консисторії дійти ладу та знайти потрібний документ вельми трудно, а все ж таки доконче треба проставляти напевно № та рік документа. Що ж автор не використав архіву Київ[ської] консисторії, маємо доказ, бо в сій книжці немає згадки про деякі акти того архіву про Борисоглібську церкву, напр., що в другій половині XVIII в. ся церква віддавалась з дозволу консисторії для відправи в ній полковому священикові – одного з тих полків, що стояли в Києві, р[оку] 1772 дано дозвіл відправляти службу в Борисо-глібській церкві священикові канонірського полку Дмитрові Енецькому (Постанови Київ[ської] консисторії за 1772 p., № 459).
Книжка видана «на користь Борисоглібської церковно-приходської школи».
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1897. – Т. XVI. – Кн. 2. – С. 7 – 9 (Бібліографія).
Петров Микола Іванович (1840 – 1921) – історик української літератури й науки, етнограф російського походження. Професор Київської духовної академії (1876-1911). Член УНТ у Києві (1907), дійсний член НТШ (1911), член-кореспондент Петроградської академії (1916), дійсний член УАН (1918).
Основні праці: «Очерки из истории украинской литературы XVII – XVIII вв.» (1880, 2 вид., 1911); «Очерки истории украинской литературы XIX столетия» (1884).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 190 – 191.