[Рец.] D[octo]r Włodzimierz Demetrykiеwicz. Neolityczne groby szkieletów tak zw. siedzących (hockergräber) w Przemyskiem i Krakowskiem

Михайло Грушевський

Materyały antropologiczno-archeologiczne і etnograficzne, III, 1898, с. 76 – 92.

Poszukiwania archeologiczne w powiecie Trembowelskim (ibid., т. IV, 1900, с. 92 – 125)

В першій з сих статей описує краківський археолог знахідку похоронів небіжчиків в скорченім положенні в Селісках під Перемишлем; як виходить з оповідань одного офіцера, що ex post [пізніше] зібрав відомості про сі нахідки; при них були знайдені глиняні кубки – один дещо більший (9,5 цм високий), орнаментований витисканим шнурком, і два маленьких, також сікач кабана і чотири кам’яні сокирки; скільки тих скелетів було, не сказано; слідів могили не було.

З нагоди сеї нахідки автор пригадує давнішу нахідку подібного похорону – сидячого небіжчика, в Оріховцях під Перемишлем, опубліковану в своїм часі є[пископом] Ступницьким, і одну з-під Кракова. Всі вони не були описані спеціалістами, й відомості про них були зібрані ex post.

Як відомо, на Подніпров'ї похорон в скорченій поставі, з предметами неолітичної культури, широко розповсюднений, але краківським археологам, очевидно, невідомий, тому д[октор] Деметрикевич черпає відомості про такі похорони з чеських нахідок і трактує перемиські нахідки як щось дуже оригінальне для земель «давньої Польщі», по термінології польських учених.

В другій статті д[октор] Деметрикевич описує свої розкопки й різні принагідно зібрані предмети й відомості з околиць Теребовлі. З таких принагідних звісток занотую нахідку ям зі збіжжям в самій Теребовлі (с. 92), два склади скляних обручок (один був в урні) на грунтах поблизького села Зеленча (с. 98), нахідки похоронних скринь кам’яних, з кам’яним знаряддям, в кількох місцях (с. 116, 118).

Сам д[октор] Деметрикевич розкопував на грунтах того ж с. Зеленча старосвітську осаду (с. 100–106): на орнім полі, під поверхнею землі, недалеко (10–15 метрів) одна від одної знаходилися четверокутні, 6 до 10 метрів довгі, 4–6 м[етрів] широкі купи припаленої глини з різними останками людського життя. Д[октор] Деметрикевич уважає їх останками хат, аналогічними з буковинськими нахідками Сомбаті, а ту припалену глину – за обмазку тих хат, з слідами дерев’яних брусів або хворощу, з якого зроблені були стіни [Д[октор] Деметрикевич думає, що й т. зв. цегляні могили, знайдені Оссовським в Більчі й Васильківцях (див. «Записки», т. XII), були також останками хат, а не гробовищами.]. Знаходилися в них черепки глиняної посудини, червоної, сильно випаленої, з лінійним орнаментом чорної, брунатної або вишневої краски, або з сивої глини, слабо випаленої, звірячі кості, глиняні тягарки, кремінне знаряддя й глиняні фігурки людей, схематичної, примітивної роботи (аналогічні з нахідками печери в Більчі Золотім, так само, як і глиняна посудина).

Подібні останки осад розкопував д[октор] Деметрикевич також коло Будзанова (с. 121–122), а в слабших формах констатує їх в Підгайчиках Юстинових, а також в Кунисівцях в пов[іті] Городенськім (с. 116).

З розкопаних ним двох могил лише одна дала інтересніший результат – вс. Ілещаві: під верствою каміння знайшлася тут труна з кам’яних плит, і в ній – скелет, але в непорядку (на думку автора – нарушений і пограбований), і при нім два кусники обробленого кременя й фрагменти скляної чарки (с. 122–124).

Розкопане городище над Серетом, против Зеленчі, форми чотирикутника чи трапеції, не дало інтересніших нахідок (фрагменти посуди, робленої на колесі й без колеса, шіферні прясла, кості і т. ін.).

З поводу мальованої посуди Зеленчі д[октор] Деметрикевич запускається в загальні замітки (с. 99 і далі) про галицьку й буковинську кераміку сього типу, констатує їх аналогічність з мікенською старшого типу, а глиняних фігурок – з кіпрськими, мікенськими, троянськими, і повну відмінність від них кераміки подунайської, моравської, шлезької [Ся відмінність шлезької кераміки дуже здивувала ученого автора (с. 112). Чому? Що має Шлезьк спільного з Галичиною? Хіба що теж належить до ziem Polskich [польських територій]?]. При тім, одначе, серед всіх тих далеких екскурсів поминув він недавні нахідки Хвойки на Подніпров'ї тої ж «мікенської» культури. Та археологічний матеріал на схід від Збруча взагалі для ш[ановного] автора не існує [Тільки шиферні прясла з України йому звісні, але, н[а]пр[иклад], про скляні наручники черпає він відомості лише в Сомбаті й Нідерле (с. 99).], що і в сім держиться правила польських учених – graeca sunt, non leguntur.

В протоколах III–V т. «Materyały-в» знаходимо м[іж] ін[шим] ще коротші резюме рефератів про нові нахідки в Михалківцях (III, с. 7 і IV, с. 9) і про дальші розсліди в печері Вертеба в Більчі Золотім (IV, с. 7) в околицях Михалковець (м[іж] ін[шим] могили т. зв. рядові, накриті часом кам’яними плитами – IV, с. 10) – все д[октора] Деметрикевича, що, видко тепер, головно, майже одиноко репрезентує передісторичну археологію в краківських або й загалом галицько-польських наукових кругах.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. 48. – Кн. 4. – С. 2 – 4 (Бібліографія).

…є[пископом] Ступницьким… – Ступницъкий Іван Сатурн (1816– 1890) – церковний діяч та аматор-археолог, нумізмат. З 1871 р. – греко-католицький перемиський єпископ. Як член Галицького сейму і його віце-маршал спричинився до заснування (1888) українських класів при польській державній гімназії у Перемишлі. Автор багатьох праць про галицько-волинські й польські монети.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 71 – 72.