[Рец.] J.Talko-Hryncewicz. Przyczynki do poznania świata kurhanowego Ukrainy

Михайло Грушевський

Materiały antropologiczno-archeologiczne і etnograficzne, IV, 1900, с. 1 – 32.

В сій цінній статті старається автор зібрати результати антропологічних помірів передісторичної людності старої Київщини («Україна» по старопольській термінології містить також і Задніпров’я, але автор обмежився лише правим боком). Всього розпоряджав він помірами 150 індивідів, але з них лише 60 мали поміри цілого скелета; поділено їх на чотири групи – найстаршу (starozytna), скитську, полянську й деревлянську. Всього матеріалу автор тут не використав – так з розкопок Гамченка використано лише першу статтю («Житомирський могильник»), з публікації Бобринського автор використав лише т. І, і т. ін.

Угрупування його не конче щасливо, бо в одностайну групу складаються тільки ті деревлянські могили, всі ж інші групи містять матеріал досить різнорідний – як ті найдавніші, або т. зв. скитські, та й могили, злучені під назвою полянських, зв’язані хіба територіально, а належать до дуже відмінних часів і культурна та етнографічна їх одностайність дуже сумнівна, з огляду на етнографічні переміни, які в тих часах переживала Східно-Полуднева Київщина. А вже зовсім неоправдане трактування могил груп «найдавнішої» й «скитської» разом в протиставленні до слов’янських, що також часто практикує автор.

Виводи з зібраних помірів автор робить такі:

Найдавніша група має зріст високий, скитська часто навіть дуже високий (так що сі групи перевищають загалом західноєвропейського передісторичного осадника); деревлянська має зріст середній; полянська – значно вищий від деревлянської, але для неї дуже бідний матеріал. Ноги в групах найдавнішій і скитській коротші від сучасних осадників Київщини, а туловище довше; в порівнянні з передісторичними осадниками Зах[ідної] Європи ноги довші. Кості часто мають архаїчні деформації – отвір в плечевій кості і голінний рубець визначаються дуже сильною будовою і вказують на сильно розвинені м’ясні.

Черепи перших двох груп великістю перевищують слов’янські («полянські» й «деревлянські»); широкість чола їх вгорі однакова для всіх груп; чоло вдолі й потилиця черепів перших груп вужчі від слов’янських. Довгоголові панують особливо повно в слов’янських (в деревлянській групі 96,6%, в полянській 80%) і переважають в старших групах (в найдавнішій 70,6% довгих, 29,4% коротких, в скитській 42,8% довгих, 28,6% коротких і стільки ж середніх).

Лице в перших групах ширше, ніж в слов’янських. Ніс в перших узький (лепторіни) або середній, в деревлянській все середній, в полянській всіх трьох родів. Очні ями у всіх узькі (мікроземи).

Повторяю, спостереження автора дуже інтересні, навіть при неповноті матеріалу. Виказані ним вагання хронологічні (в різних стадіях культури) і територіальні (між групою полянською й деревлянською) дуже многозначні, але конче вимагають, окрім збагачення, ще й інакшого угрупування матеріалу, а то більше деталічного. Слов’янська людність мусить критися в старших стадіях культурних, антропологічні спостереження можуть віддати незвичайно важну прислугу коло вирізнення їх з-поміж різних мандрівних і чужорідних груп, але супроти того ніяк не можна валити на купу різні похоронні й культурні типи, лучачи їх в ширші групи, як то робить д[обродій] Т[алько]-Гринцевич, а зрештою, й не один він.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. 48. – Кн. 4. – С. 1 – 2 (Бібліографія).

Талько-Гринцевич (Talko-Hryncewicz) Юліан Домінікович (1850-1936) – український і польський антрополог, етнограф і археолог, лікар за фахом.

…з розкопок Гамченка… – Гамченко Сергій Свиридович (1859 – 1934) – український археолог, дослідник Волині, Поділля і Київщини. Один із засновників Товариства дослідників Волині (1900).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 69 – 70.