[Рец.] Пр[иват-]доцент Р.Вейнберг. Славяне и их физическая эволюция
Михайло Грушевський
"Мир Божий", 1903, IX, с. 65 – 78.
Д[обродій] Р.Вейнберг від певного часу містить по різних російських часописях статті з антропології. Припускаю, що се ще молодий робітник, та можу тільки побажати, аби дальші його роботи якнайменше були подібні до сеї. Бо ся робить дуже немиле вражіння. Написана вона шумно, з великими претензіями, з охотою ставити прогностики в націоналістичнім тоні, і заразом – незвичайно неясно, голослівно і з очевидним неознайомленням з предметом.
Автор коротенько говорить про сучасний тип слов’ян – щодо форми черепа й краски, потім переходить до старших відомостей і археологічних фактів та старається відповісти на питання, як теперішня двоїстість типу сформувалась. Короткий зміст його дуже неясного говорения був би той, що у слов’ян від початку був тип короткоголовий і довгоголовий, але короткоголовий, як більше інтелігентний і кріпкий, витісняє довгоголових; щодо білої краски, то з нею так справа і лишається неясною: «В дуже давню епоху еволюції слов’ян на їх генеалогічнім дереві розвиває[ть]ся білий доліхоїдний тип» (а основний – темний), та й годі.
Автору при тім, одначе, дуже не хочеться, щоб слов’яни були типом мішаним, і він старається їх від сього оборонити, але так, що тої аргументації до якихось виразних тез я не годен зібрати. Особливо ж його інтересує апологія великоруського типу, про який він пише:
«В этом смысле мы считаем себя вправе допустить, что великорусское племя является наиболее сильным и надежным продолжателем своей расы, совмещая в себе и настойчиво удерживая совокупность физических признаков всех родоначальников мира славян»
(то значить, і таких, що, на погляд автора, засуджені на вимертя перед більше здібними до життя й поступу прикметами). Як на свої авторитети, автор покликується на Бера, Богданова, Анучіна, Уварова й Антоновича, але не зраджує зовсім знайомості з новішою полемікою про початковий слов’янський тип, викликаною поглядами Нідерле. Зате з емфазою підносить він, що його «гипотезы и положения» були вперше висловлені ним, і що вони вказують дорогу «до конечной цели» науки. Не туди, паничу!
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1903. – Т. 55. – Кн. 5. – С. 3 – 4 (Бібліографія).
Автограф зберігається в: ЦДІАЛ України. – Ф. 401, оп. 1, спр. 45, арк. 19–20. Підпис: М.Грушевський.
Вейнберг Pixapд Лазаревич (1867-1928) – російський антрополог. Навчався в Дерптському та Московському університетах. Від 1897 p. – приват-доцент.
Основні праці: «О строении мозга у эстов, латышей и поляков. Сравнительно-анатомический очерк» (1898), «К учению о форме мозга человека. Мозг евреев» (1902), «Главнейшие приемы современной антропологической техники» (1905).
«Мир Божий» – російський щомісячний літературний та науково-популярний журнал. Видавався у Петербурзі в 1892–1906 pp. Редактор – В.П.Острогорський, з 1902 р. – Ф.Д.Батюшков.
…Бера – Бер Карл Максимович (1792–1876) – ембріолог, антрополог та географ. Закінчив медичний факультет Дерптського університету (1814), після чого працював як зоолог у Кенігсберзі. Академік Петербурзької АН (1828). З 1862 р. – почесний член АН. У 1841–1852 pp. – професор Медико-хірургічної академії. Президент Російського ентомологічного товариства.
Основні праці: «Epistola de ovi mammalium et hominis genesi» (1827), «Übеr die Entwickelungsgeschichte der Thiere» (1828, 1837), «Untersuchungen Entwickelung der Fische» (1835), «О человеке» (1851).
…Уварова… – Уваров Олексій Сергійович (1828–1884) – російський археолог.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 100.