[Рец.] Bartosza Paprockiego dwie broszury polityczne z lat 1587 i 1588
Михайло Грушевський
Wydał Jan Czubek ("Biblioteka pisarzów polskich", T. 38), Краків, 1900, ст. Х+125, 8°
Iodoci Ludovici Decii. De Sigismundi regis temporibus liber, Wydał Dr. Wiktor Czermak (ibid., т. 39), Краків, 1901, ст. IX+145
Martini Cromeri. Polonia sive de situ, populis, moribus, magistratibus et republica regni polonici libri duo, wydał dr. Wiktor Czermak (ib[id]., т. 40), Краків, 1901, ст. 13+160
Видавництво Краківської академії «Biblioteka pisarzów polskich» має деякі прикмети – дуже дивні як на академічне видання. По-перше – повна безсистемність: се видавництво курйозів, що не мають між собою ніякої зв’язі ані щодо часу, ані щодо змісту; по-друге – брак наукового апарату – докладніших вступних статей, критичних приміток, пояснень. Розуміється, видавництво корисне і в сій формі, але…
Від минувшого року редакція постановила звернути більшу увагу на історичні пам’ятки. Початок робить видання двох незвичайно рідких агітаційних брошур Папроцького – інтересних для історії другого безкоролів’я XVI в. (для нас спеціально вони не дають чогось інтересного), а в передмові до 39 випуску заповідається видання «писань визначніших польських істориків, щоб з часом таким чином утворити рід підручної бібліотеки для дослідників і прихильників рідної історії». Се дуже мило чути, і треба признати, що старі польські історики мають бодай стільки ж інтересу, що й трактати «О sprawie, sypaniu, wymierzaniu і rubieniu stawów».
Хто згадає, в якім неможливім стані маємо польську історіографію XVI в. – що одні письменники й досі існують тільки в своїх, майже неприступних виданнях XVI в., інші мають лише переклади, зроблені нефаховими руками, той згодиться, що Краківській академії крайній час уже до того взятись. Тільки як?
От у 39 вип[уску] маємо Децієву історію Жигимонта Старого; як звісно, се третя частина з Децієвої публікації, котрої першу становить трактат «De vetustatibus Polonorum», другу – «De Jagellonum familia», але редакція постановила видати тільки третю частину, а перші дві поминула, «бо вони мають компіляційний характер». Чи се оправдана причина? І що то буде за підручна бібліотека для дослідників, як до неї з таким вибором будуть братися виїмки з старопольської історіографії? Не каже редакція і того, чи побачимо ми в сій серії нарешті Меховського? Чи діждемося видання перших частин Ваповського, публікованих досі тільки в старім польськім перекладі? і т. ін., і т. ін.
Про те ні слова, а в дальшім зошиті маємо уже «Polonia» Кромера. Щодо видання сього остатнього мусимо піднести ще одно: редактор видав його з видання 1578 p., яко остатнього, що друкувалося під контролею автора, і з перших видань не подає ніяких варіантів, бо, мовляв, вони друкувалися без відомості автора. Але хоч автор вирікався всякої відвічальності за них, варіанти їх можуть бути інтересні і кидати світло на редакційну роботу автора над працею. Взагалі, хоч і за зроблене видавництву належиться подяка від усіх інтересованих історією Східної Європи XVI в., але на будуще не можна не побажати – більшої систематичності і більшого накладу наукової роботи при виданні.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1901. – Т. 44. – Кн. 6. – С. 5 – 6 (Бібліографія).
Папроцький (Paprocki) Бартош (1543-1614) – уродженець Мазовії (маєток Папроцька Воля біля м.Серпця). Його перші польськомовні праці – «Історія жалісна про прудкість та лють татарську і про мордування та псування земель руської та подільської» (Краків, 1575), «Паноша, себто уславлення панів земель руських і подільських» (Краків, 1575), «Короткий і правдивий опис в'їзду до Волох Івана-воєводи, котрого Підковою звуть» (Краків, 1578; наразі не віднайдена), присвячені їм безпосередньо.
Чубек (Czubek) Ян (1849-1932) – польський історик літератури, класичний філолог. Працював учителем у краківських гімназіях. У 1903–1914 pp. – бібліотекар Академії наук у Кракові. Редактор «Przewodnika Bibliograficznego» (1906– 1913) та «Bibliografii Polskiej» (1914–1919). Член-кореспондент (1902), дійсний член (1918) Академії наук у Кракові.
Основні праці: «О tłomaczeniu» (1884), «Jan Chryzostom z Gosławic Pasek w oświetleniu archiwalnem» (1898), «Katalog rękopisów Akademii Umiejętnosci w Krakowie» (1906), «Archiwum Filomatów» (t. 1–5,1913), «Z przeszłości Podhala Росzątkі і nazwaZakopanego. Bitwa pod Nowym Targiem 1670 r.» (1914), «W sprawie nowej pisowni» (1917).
«Biblioteka Pisarzów Polskich» – серійне видання Академії наук у Кракові. Виходило в 1889–1950 pp. В ній головним чином друкували літературні тексти та документи культурного життя, що з’явилися на польських землях до кінця XVII ст. Загалом був опублікований 91 том.
Чермак (Czermak) Віктор (1863-1913) – польський історик, дослідник XVII ст. У 1891–1897 pp. керував бібліотекою історичного семінару Ягел-лонського університету. З 1895 р. викладав у Ягеллонському університеті, з 1899 р. – професор. Член-кореспондент Академії наук у Кракові (1902). Учнями В.Чермака були: Л.Бялковський, Р.Гродецький, О.Галецький та ін.
Основні праці: «Przeprawa Czarnieckiego па wyspę Alsen» (1884), «Szczęśliwy rok. Dzieje wojny moskiewsko-polskiej w roku 1660» (1886–1889), «Polska, Francja і Szwecja XVII і XVIII wieku» (1887), «Ostatnie lata Jana Kazimierza» (1892), «Plany wojny tureckiej Władysława IV» (1895), «Uniwersytet Jagielloński w czterech ostatnich wiekach» (1900), «Studia historyczne» (1901).
Кромер (Cromer) Мартин (1512–1589) – польський історик. Народився в містечку Беч (Польща) в міщанській родині. Великої популярності набула написана ним латиною праця «Тридцять книг про походження та історію поляків» (Базель, 1555). Відомим також став історико-географічний опис Польсько-Литовської держави, опублікований латиною 1575 р. у Франкфурті під назвою «Польща або розташування, народи, звичаї, установи і державний лад Польського королівства». Обидві праці використовували українські літописці XVII–XVIII ст.
Децій Йост Людвік (Iodoci Ludovici Decii) (бл. 1485-1545) – уродженець м.Віссембурга в Ельзасі (син бурмистра). Королівський двір довірив йому справу «офіційної» історіографії.
1521 р. до 2-го (відредагованого) видання хроніки Меховіти Децій додав свою історичну працю, що складалася з трьох книг: «De vetustatibus Polonorum», «De Jagellonum familia», «De Sigismundi regis temporibus».
…Меховського – Матвій з Махова (Меховський, Меховіта, власне, Мацей Карпіга; бл. 1457–1523) – польський історик, географ, лікар та астролог.
…Ваповського… – Ваповський (Wapowski) Бернард (бл. 1450 – 1535) – польський хроніст, картограф, священик. Найвідомішим твором Б.Ваповського є його хроніка, що збереглася не повністю та не публікувалася цілком: Dzieje Korony Polskiej і Wielkiego księstwa Litewskiego od roku 1380 do 1535, t. 1, Wilno, 1847; Chronicorum Bernardi Vapovii pars posterior (w: Scriptores rerum polonikarum, t. II. Cracoviae, 1874); De bello a Sigismundo і Rege Poloniae contra Moscos gesto AMDVIII. Cracoviae, 1891.
Детальніше про польську історіографію XVI ст. та її «українські» сюжети див.: Вирський Д. Річпосполитська історіографія України (XVI – середина XVII ст.) – К.: Інститут історії України НАН України, 2008. – У 2-х ч. – Ч. 1. – 502 с; Ч. 2 (Додатки). – 466 с.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 222 – 223.