Лист кор[оля] Стефана Баторія до калги з р. 1577
Михайло Грушевський
Нижчеподаний лист, знайдений мною в книгах т. зв. Руської метрики Московського архіву Міністерства справедливості (Записі В. кн. 26 – 27, л. 99), належить до обставин, що випередили так звану Баторієву реформу козаччини. Напад татар на Волинь, про котрий іде тут мова, стався, як поясняв сам калга в листі до волоського воєводи, наслідком того, що «гетьман Шах» з низовцями розбив його (?) посла, «за наказом або позволениям київського воєводи» – Конст[антина] Острозького («Źródła dziejowe», IV, с. 109, про самий татарський напад широко оповідає Бєльський [Bielski, Kronika] – вид. Туровського, с. 1405 – 1407). Згадка в сім листі про королевих підданих, що «перемир’я ламали», очевидно, належать до Шаха й козаків.
Лист до цара (читай: царевича) перекопского Махмет кгирея кгалъдзе.
От Стефана, Божею милостю короля полского и великого князя литовского, руского, пруского, мазовецкого, жомоитского, лифлянтского, волынского, подляского и иных, царевичу орды перекопское Махмет кгирею кгалдзе. Писалъ и всказал еси дажъ через гонца своего Емией мурзу обмову чинечи о томъ, зъ якихъ причинъ вторгнулъ єси без вести у панство наше. На которое поселство ач єсмо отписали и отказали через посла твоего, але однакъ при немъ послали єсмо того слугу нашого верного Илю Кулсимановича, иж бы єси намъ через него мысль свою ознаимил.
Было писане до цара и до тебе о приязнь, также теж от цара отца твоего и от тебе до насъ якож гонцы и посол великый Дзянтымар были у дверей наших, приязнь становячи, и с приязнью отехалы.
Мы єсмо также посла нашого з Дзянтымыром великими посломъ царскимь послали с приязнью, з щодробливыми и значными дары для сконченя вечного становеня, вѣру даючи тымъ панствамъ. Не сподевали ся єсмо того, абы єси малъ в землю нашу вторгнути и шкоду чинити, але што єси з войском татарским под тою приязню учинил, Панъ Богь яко всевидца кождому водлугъ справъ его отдати может. Бо если з воеводою киевскимъ и з старостою черкаскимъ была о што розница (они сут нашими и коронными поддаными и мешканъе ихъ єст в земли нашой коронной), не воевати было, але через посланца ознаймити: учинили бысмы слушную справедливость. Не имъ ся кривда стала – нам ся болшей стала, бо и другихъ подданыхъ нашихъ много маетностий спустошено, а кгде колвек єсть спустошоно, земля наша єст спустошона.
Коли земля наша пустошона была от тебе и войскъ татарскихъ, разомъ єсмо послали о томъ даючи знати цесарови турецкому, и послови отца твоего Дзянътымиру казали єсмо ся задержати, который вже праве, на границы земли нашое был, выеждчаючи зо всимъ добрымъ, и з нимъ поселъ нашъ с приязнею и дары. Для того єсмо писали до цесара турецкого, бо королеве полские с цесаром турецкимъ мают вечное а правдивое оконченъе, которое яко продки теперешнего цесара Солтанъ Мурата моцне а не нарушене держали, и короли полскии с царми татарскими завжды до приязни вели, такъ и теперешний цесар солтанъ Муратъ держит, ино го до приязни з царми татарскими вел.
А такъ писали єсмо о том до цесара турецкого, яко до приятеля нашого того, который ведает яко потреба перемире не облудне держати, если бы еще што намний шкоды учинило войско татарское в земли нашой, мы терпети далий не будемъ могли, и приязнь межи нами не будет могла быти. Про то разумиєш ли, же добре єст, абы старая приязнь трвала, абы єси нам и земли нашоє шкоды не чинил, а з границь наших же бы єси выєхалъ, вязни, в земли нашой взятый абы еси отослал, бо то непристойная што от нас просишъ, абы єсмо с тобою тую приязнь замкнули, и дары послали, а ты єще в земли нашой з людми; єще не скоштовавши ся з войски нашими всѣми, а вжо хочешъ вытиснути на насъ приязнь, которую не єсть пристойно становити, одно по доброй воли.
А такъ єсли хочешь приязнь, то знак будет – вязни роспустити, з земли нашое выєд. Мы потом и посла твоего отпустимо с приязнью, и з нимъ зараз нашого пошлемо ку становенью сконченя, отколе и хут нашу до приязни и щодробливости в дарох познаєшъ. А котории бы подданыи наши перемире ламали, огледаєте, иж карани будут слушне, яко ся окажет. А такъ через того нашого слугу ознайми намъ мысль свою: мы будем до всего готови на обе стороне.
Писанъ в Варшави лѣта Божого нароженя тисеча пят сот семдесят семого мѣсяца апреля тридцатого дня.
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Лист кор[оля] Стефана Баторія до калги з р. 1577 // ЗНТШ. – Львів, 1901. – Т. XLIV. – Кн. VI. – Miscellanea. – С. 1 – 2. Автографічні нотатки зберігаються у: Центральний державний історичний архів України у м. Львові (далі – ЦДІАУЛ). – Ф. 401, оп. 1, спр. 49, арк. 3 – 4, 221.
…лист, знайдений мною в книгах т. зв. Руської метрики Московського архіву Міністерства справедливості – про Руську метрику див. монографію: Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики 1569 – 1673 pp. Студія з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій. – Львів; Острог, 2002, а також коментар цього ж автора в попередньому томі нашого видання: Грушевський М. Твори у 50 томах. – Львів, 2004. – Т. 6. – С. 600.
…так звану Баторієву реформу козаччини – ширше трактування реформи М.Грушевський подав у рецензії на роботу В.Антоновича «Бесіди про часи козацькі на Україні» (1898): Грушевський М. Примітки до історії козаччини з поводу книжки: Бесіди про часи козацькі на Україні // ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. XXII. – Кн. II. – С. 1 – 14; а також в основній роботі вченого: Грушевський М. Історія України-Руси. – Київ; Львів, 1909. – Т. 7. – С. 152 – 169; 577 – 579.
Напад Татар на Волинь, про котрий іде тут мова, стався, як поясняв сам калга в листі до волоського воєводи, наслідком того, що «гетьман Шах « з низовцями розбив його (?) посла – напад козаків на татарського посла, що їхав із Москви, стався зимою 1576 – 1577 pp. та викликав спустошення татарами на початку 1577 р. Південної Волині, головно маєтностей Костянтина Острозького; див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Київ; Львів, 1909. – Т. 7. – С. 150 – 151.
Мирон Капраль
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 76 – 77.