Інструкція Генеральному секретаріатові
Михайло Грушевський
Так минуло три тижні. З огляду на дуже непевне становище, яке творилося таким проволіканням, Комітет Ц[ентральної] Ради рішив якомога скорше скликати повну Раду і закликав ген[еральних] секретарів невідмінно прибути на сю сесію. Секретарі поставили міністрам жадання, щоб справа так або інакше була вирішена перед сесією. Тоді ц[ентральний] уряд на переддень сесії Ц[ентральної] Ради, дня 4 серпня, опублікував свою «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріатові», спішно прийняту міністрами, без порозуміння з ген[еральними] секретарями.
Основою її ліг проект, вироблений юридичними дорадниками кабінету, предложений ген[еральним] секретарям і ними відкинений, як невідповідний. В Комітеті Ц[ентральної] Ради і потім на повній сесії він був підданий секретарями, так само, як і представниками фракцій, критиці убивчій, не тільки з формального боку, як акт, виданий урядом самовільно, без порозуміння з українською стороною, і притім не згідний з умовою, прийнятою 30 червня (2 липня), але і щодо самого змісту свого.
З української території, етнографічно, географічно й економічно суцільної, інструкція виривала певну частину, розриваючи живі, органічні зв’язки її з рештою області. Так само довільно виривала вона з органічної роботи нової крайової власті цілий ряд важніших справ, як продовольча, судова, дорожня і т. ін. Вона полишала на будуче уставлення кругу діяльності секретаріату (§ 5), себто затягала далі той непевний переходовий момент, в якім застрягла справа. Нарешті останнім пунктом вона давала змогу обминати Ген[еральний] секретаріат навіть в тих справах, які годилась йому признати [Ось її текст:]
Временным правительством утверждена следующая временная инструкция Генеральному секретариату Временного правительства на Украине:
1) Впредь до разрешения вопроса о местном управлении Учредительным собранием по делам местного управления Украиной высшим органом Временного правительства является Генеральный секретариат, назначенный Временным правительством по представлениям Центральной Рады.
2) Полномочия Генерального секретариата распространяются на губернии Киевскую, Волынскую, Подольскую, Полтавскую и Черниговскую, за исключением Мглинского, Суражского, Стародубского и Новозыбковского уездов. Они могут быть распространяемы и на другие губернии или части их в случае, если образованные в сих губерниях, на основании постановления Временного правительства, земские учреждения выскажутся за желательность такого распространения.
3) Генеральный секретариат образуется из генеральных секретарей по ведомствам: а) внутренних дел, б) финансов, в) земледелия, г) просвещения, д) торговли и промышленности, е) труда, а также секретаря по национальным делам и генерального писаря. Кроме сего, при Генеральном секретариате состоит для контроля по его делам генеральный контролер, участвующий в заседаниях Генерального секретариата, с правом решающего голоса. Из числа секретарей не менее четырех должны быть замещаемы из лиц, не принадлежащих к украинской национальности. При секретариате по национальным делам устанавливаются три должности товарищей секретаря, с тем, чтобы все четыре наиболее многочисленные национальности Украины имели каждая своего представителя в лице секретаря или одного из его товарищей.
4) Генеральный секретариат рассматривает, разрабатывает и представляет на утверждение Временного правительства предположения, касающиеся жизни края и его управления. Предложения эти могут быть предварительно их представления Временному правительству внесены на обсуждение Центральной Рады.
5) Полномочия Временного правительства по делам местного управления, входящих в компетенцию перечисленных в статье 3-й ведомств, осуществляются при посредстве генеральных секретарей. Ближайшее определение сих дел последует в особом приложении.
6) По всем делам, означенным в предшествующей статье, местные власти края обращаются к Генеральному секретариату, который, по сношении с Временным правительством, передает распоряжения и указания последнего местным властям.
7) Генеральный секретариат представляет кандидатов на правительственные должности, предметы, ведения которых входят в круг означенных в статье 5-й дел, которые замещаются по назначению Временного правительства.
8) Сношения высших государственных установлений и отдельных гражданских ведомств с секретариатом и отдельными секретарями по принадлежности, а равно последних с высшими государственными установлениями и ведомствами, производятся через особого, назначенного Временным правительством, комиссара Украины в Петрограде. В том же порядке направляются законодательные предположения и проекты, относящиеся лишь к местным делам Украины, равно как и меры общегосударственного значения, возникшие в отдельных ведомствах или обсуждаемые междуведомственными и ведомственными комиссиями и требующие ввиду особого отношения к Украине участия представителя управления комиссара в означенных комиссиях.
9) В срочных и не терпящих отлагательства случаях высшие государственные установления и ведомства сообщают свои распоряжения местным властям непосредственно, извещая одновременно о сих распоряжениях секретариат.
Петроград, 4 августа 1917 г. Министр-председатель Керенский. Министр юстиции Зарудный.
І все-таки, не вважаючи на се, коли прийшлось обговорювати сей акт в Ц[ентральній] Раді, ген[еральні] секретарі рішучо радили не відкидати інструкції. Вони були того переконання, що в даній хвилі, від даного правительства більшого добитися не можна. І та обкраяна, «куца» власть дається ним знехочу, так, що Ц[ентральна] Рада не могла б зробити більшої втіхи всім ворогам української автономії, якби її відкинула.
З другого боку, навіть вона все-таки дає певну підставу, на якій можна оперти будову нового ладу України, і не спробувавши сього будування, не можна її відкидати. Вона все ж являється реальним здобутком українського руху – здобутком навіть дуже великим в порівнянні з тими домаганнями, які були Ц[ентральною] Радою подані урядові в маї, великою побідою реальної української сили над супротивним централістичним напрямом міністрів-каде[тів]. Відкинути її можна буде тільки тоді, коли ц[ентральний] уряд не дасть на практиці використовувати й розширяти тих прав, які він подавав у своїй інструкції, але не робити сього зараз.
Такі були головніші мотиви, виставлені ген[еральними] секретарями, що вели переговори з правительством, і підтримані багатьма фракційними ораторами. Після чотириденної дебати по сьому питанню, в Малій раді і в повнім засіданні, більшість Ц[ентральної] Ради рішила прийняти погляд Ген[ерального] секретаріату. На такій позиції стали укр[аїнські] соціал-демократи і представники неукраїнських партій і організацій.
По довгих ваганнях більшість укр[аїнських] соц[іалістів]-революціонерів постановила також підтримати резолюцію українських с[оціал]-д[емократів] з огляду на сувору критику урядового акту, яку вона виносила, і включені в ній домагання якскоршого скликання Українських Установчих зборів для виявлення домагань людності України. На засіданні повної Центральної Ради 9 серпня резолюцію с[оціал]-д[емократів] прийнято 247 голосами против 36, при 70 членах, що втрималися від голосування (се були російські с[оціал]-д[емократичні] меншовики, меншість українських с[оціалістів]-р[еволюціонерів], н[ародників]-р[еволюціонерів] й ін.).
Резолюція ся признавала, що рос[ійський] ц[ентральний] уряд своєю інструкцією зламав згоду з У[країнською] Ц[ентральною] Радою. Констатувала, що ся інструкція перейнята імперіалістичними думками російської буржуазії щодо України, продиктована недовір’ям до змагань демократії України і не відповідає зовсім потребам і бажанням не тільки українського народу, але й неукраїнських народностей України. Вказувала на те, що її постанови перешкоджають утворенню єдиної революційної власті на всій території, заселеній українським народом, притім зменшують й ослаблюють власть Генерального секретаріату, виключаючи з неї різні справи.
Тим не менше вона не вважала за добре робити з сього акту притоку до розриву з урядом. Признавала потрібним вказати йому, що в інтересах добрих відносин між Україною й Росією, між ним і Ген[еральним] секретаріатом повинні бути уставлені норми, відповідні згоді 2 липня (30 червня). Але тим часом ухваляла подати йому на затвердження 9 ген[еральних] секретарів з повного числа 14, і сьому секретаріатові поручити порушити перед правительством найбільш негайні справи: війни і миру, репресій і кари смерті, що відновив сей уряд. А у внутрішніх відносинах взятись негайно до підготовчої роботи до скликання Установчих зборів України і Всеросійського Учредительного зібрання, а зараз до всіх народностей України звернутись з відозвою, вказавши на всі хиби інструкції, й закликати трудящі маси України до організованої боротьби за свої інтереси і до об’єднання коло Ц[ентральної] Ради.
Примітки
…секретарі рішучо радили не відкидати інструкції – обговоренню Тимчасової інструкції Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду в Україні від 4 серпня 1917 р. була присвячена низка засідань Центральної Ради (див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – С. 224 – 252). Детально див.: Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 11. – С. 120 – 126; Кудлай О.Б. Боротьба навколо прийняття «Тимчасової інструкції Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні» на IV сесії Української Центральної Ради // УІЖ. – 1997. – № 5. – С. 80-86).
На засіданні повної Ц[ентральної] Ради 9 серпня резолюцію с[оціал]-д[емократів] прийнято 247 голосами… – 9 серпня 1917 р. резолюція українських соціал-демократів з поправками українських соціалістів-революціонерів з приводу «Інструкції» була ухвалена 247 голосами (проти – 36 представників націонал-революціонерів і безпартійних соціалістів; утрималось – 70 меншовиків і кадетів; 1 – не голосував). Після внесених поправок резолюція українських соціал-демократів прийнята в цілому 227 голосами (16 – проти, 62 – утрималися) (див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – С. 248 – 251). Це рішення М.Грушевський назвав «вимушеною капітуляцією перед інструкцією», присвятив цим подіям спеціальну статтю «Україна дійде свого!» (вміщена в цьому томі; див. коментар до неї).
Резолюція ся признавала… – текст резолюції див.: Там само. – С. 249 – 250.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 219 – 222.