Промова на з’їзді рад депутатів України

Михайло Грушевський

В сей час, коли ми тут засідаємо, на Україну іде походом вороже їй військо. Воно вже вступило на українську землю і одержало приказ за всяку ціну пробитися до центру нашої держави. Посилають те військо на нас ті самі т. зв. народні комісари, котрі лицемірно кричать все і всюди про свою любов до миру. Заключивши з неприятелем перемир’я на всіх фронтах, вони заявили нам війну.

Товариші! Центральна Рада завсіди стояла за миром, виповняючи волю всього українського народу, вона робила все, що було в її силах, щоби приблизите день миру. І от тепер, коли сей довгоожиданий день, здавалось би, вже недалеко, нам виповідають війну. Тут говорили, що Совіт народних комісарів виповів війну не українському народові, а Центральній Раді. Та хіба ж Центральна Рада не український народ? Хіба ж робочі маси України допустять, щоби розігнати Центральну Раду? Ви повинні тут дати на се питання ясну і рішучу відповідь.

Наступила хвиля, коли ви, товариші селяни, робітники і солдати України, повинні піддержати вашу Центральну Раду не тільки словом, але і ділом. Вам прийдеться піддержати Раду у всіх відношеннях, у всіх областях життя, ви дасте поживу, ви окажете довір’я грошеві Української Народної Республіки тому, що, коли ви довіряли цареві і Керенському, то невже ж ви не повірите вашому народному правительству? Ви будете також співділати в тім напрямі, щоби земельна реформа була переведена на Україні планово і організовано. Ще раз висказую надію, що ви всіма силами піддержите в сю трудну хвилю вами утворені нові свободні заведення. Думаю, що ваше відношення до Центральної Ради і до Генерального секретаріату тут достаточно ясно вияснене і Ви затвердите предложену резолюцію.

Примітки

Текст промови М.Грушевського від 6 грудня 1917 р. вперше опублікований у газеті: Народна воля. – 1917. – 8 (21) грудня. – № 176. – С. 2. Невдовзі промова була подана в оглядовому матеріалі під заголовком «На Україну іде походом вороже військо» (Промова проф. Грушевського до Всеукраїнського з’їзду рад робітничих, селянських і солдатських депутатів) у газеті: Діло (Львів). – 1917. – 29 (16) грудня. – № 307. – С. 1. У підзаголовку зазначено: «Власна допись «Діла». Передрук дозволений тільки за поданням жерела». З сучасних передруків: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1996. – Т. 1. – С. 508.

Подається за публікацією в газеті: Діло (Львів). – 1917. – 29 (16) грудня. – № 307. – С. 1.

З’їзд рад робітничих, селянських і солдатських депутатів України, що відбувся 4 – 6 грудня 1917 р. у Києві, був скликаний з ініціативи більшовиків з метою ухвалити рішення про перехід влади до рад і тим поставити Центральну Раду поза законом. Отримати перевагу на з’їзді вони сподівались за допомогою нечітко визначених норм представництва. Проте українські партії активізували свої масові організації й отримали переконливу перевагу.

З понад 2 тис. делегатів більшовики становили лише 150, тоді як 670 осіб представляли селянські спілки, 905 – українські військові організації. Таким чином, Всеукраїнський з’їзд рад, який, за задумом більшовиків, мав усунути Центральну Раду від влади, продемонстрував цілковиту підтримку її політики та діяльності українським народом (див. детально: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – С. 502 – 512).

М.Грушевський, який був обраний почесним головою з’їзду, вперше виступив на другий день, 5 грудня (див.: Народна воля. – 1917. – 6 (19) грудня. – № 175. – С. 2). В останній день роботи форуму, під час обговорення Ультиматуму Раднаркому до Центральної Ради, Михайло Грушевський висловив упевненість, що делегати з’їзду підтримають УЦР та стануть на її оборону. В ухваленій резолюції про ультиматум з’їзд засудив дії більшовицького уряду Росії як такі, що «брутально порушують право українського народу на самовизначення та на вільне будування форм свого державного життя» (Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – С. 509-510).

В сей час, коли ми тут засідаємо, на Україну іде походом вороже їй військо – йдеться про наслідки ультиматуму більшовицького уряду, Ради народних комісарів, від 3 грудня 1917 р. («Маніфесту до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради»), вимоги якого мали характер прямого втручання у внутрішні справи УНР: припинити роззброєння більшовизованих частин армії та Червоної гвардії, сприяти революційним військам у боротьбі «з кадетсько-каледінським повстанням» тощо. В разі невиконання радянський уряд Росії загрожував через 48 годин оголосити війну УНР. Див. детально: Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 – березень 1918). – Київ; Львів, 1996.

…Ви затвердите предложену резолюцію – резолюція «Про Центральну Раду» була прийнята з’їздом при двох голосах «проти» та двох, що «утримались» (див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – С. 511 – 512).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 81.