Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Велике різдво

Михайло Грушевський

Різдвяні статті прийнято писати в радісних, тріумфальних або тихомирних тонах, справляючи свято миру, надії, згоди. Писав колись і я такі, а сим разом не можу настроїтись на сі тони. Не можу писати про радість, про згоду, про мир, не можу кликати ні на хвилю до них, коли треба накликати до крайнього напруження всіх сил, пильної чуйності й уваги.

Ми стали на межі обітованої землі українського визволення, української державності, задоволення одвічних мрій трудящого українського народу. Ми заткнули на сій межі наш побідний прапор – наш Третій Універсал, – мабуть, найважніший акт, який коли-небудь з’являвсь на нашій землі. Але ми ще тільки на межі! Ми не ввійшли ще до сеї обітованої землі, котру віщували нам наші пророки, до котрої вели нас наші вожді, тим менше – ми не опанували її!

Нам судилось побачити її навіч, й наші серця огортає тривога, що ми можемо упустити се близьке щастя нашої країни, що від границь сеї сподіваної землі нас відіб’ють, нас відкинуть назад на довгу, нову блуканину в пустині. І замість радісних різдвяних пісень, замість співів миру і благоволения нам хочеться на се Різдво кликнути бойовим, сторожким кличем, словами старого псалма до всіх вірних синів нашого народу й нашої землі: «Не задрімаймо й не заснім, доки не забезпечимо й не закріпимо здобутого. Відложім на будуще святкування, спочинок і втіхи. Тепер, коли ворог стоїть на всіх границях наших, коли в середині краю шириться самоволя і розрух, і отруйним потоком течуть більшовицькі брехні й наклепи, не час на спочинок, не час на святкування!»

Мені пригадується Різдво, святковане українським народом по побідах 1648 р. Воно було світле і радісне, але радість ся була нетривка! За нею прийшли зборівські розчарування, берестецький погром, Переяславська угода, велика руїна нашої України. Нехай минують сим разом нас такі страшні розчарування!

Краще будьмо сим разом занадто, ніж замало пильні, розважні й чуйні! Лишім радість і свята на пізніше, а нині не зійдім і на мить з тих чат, на котрих кожного з нас поставила велика нинішня хвиля, і борімся тою зброєю, яку кому вложила вона, неустанно і неослабно до повного забезпечення долі нашого краю, нашого народу, його відновленої народної республіки!


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1917. – 24 грудня (6 січня 1918 р.). – № 190. – С. 1 – 2. Підпис: М.Грушевський. Над заголовком зазначені місце і дата: «Київ, 25 грудня» (?). Стаття з незначними авторськими правописними виправленнями внесена до збірки: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918, де відкривала розділ «Самостійна Україна» (с. 71 – 72). Газетний варіант статті вперше передрукований у журналі: Український історик. – 2002. – Ч. 1 – 4. – С. 66 – 67. Серед інших передруків див.: Грушевський М. На порозі Нової України. Статті і джерельні матеріали / Редакція і вступна стаття Любомира Р. Винара. – Нью-Йорк; Львів; Київ; Торонто; Мюнхен, 1992. – С. 59 – 60.

Подається за публікацією в збірці: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918. – С. 71-72.

Стаття написана в переддень Різдвяних свят. Але, замість традиційних побажань миру, щастя, добра своїм співгромадянам, М.Грушевський звертається до них з глибокою тривогою за долю України, на шляху до незалежності якої чекають суворі випробування.

Писав колись і я такі… – див.: Грушевський М. Святий вечір (Його ж. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 3. – С. 46-47).

… Тепер, коли ворог стоїть на всіх границях наших, коли в середині краю шириться самоволя і розрух… – відповідно до ленінського ультиматуму, починаючи з 6 грудня 1917 р., Російська Радянська Республіка та УНР перебували в стані війни. Але бойових дій як таких не відбувалося. В обох столицях тривали переговори, й УНР сподівалась на мирне залагодження конфлікту. 9 – 10 грудня 1917 р. ешелони з червоними російськими військами, що прямували на Дон, опинилися в Харкові і проголосили там владу рад. Прикриваючись російськими багнетами, місцеві більшовики провели в Харкові т. зв. Перший з ізд рад України, який проголосив радянську владу та утворив маріонеткову радянську УНР. Вона негайно оголосила війну «буржуазно-націоналістичній» Центральній Раді. Таким чином більшовики перевели свою агресію проти УНР в площину громадянського конфлікту всередині України. Див. також: Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917-березень 1918). – Київ; Львів, 1996. – С. 24-37.

… по побідах 1648 р. – йдеться про переможний початок Визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького, коли козацьке військо отримало низку блискучих перемог – під Жовтими Водами, Корсунем, Баром, Пилявцями, Замостям та ін.

За нею прийшли зборівські розчарування, берестецький погром, Переяславська угода… – йдеться про Зборівський мирний договір (1649 р.), який містив цілий ряд невигідних для України умов; поразку козацького війська Б.Хмельницького під Берестечком (18 – 30 червня 1651 р.); Переяславську угоду (1654 р.).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 84.