Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Вільний союз

Михайло Грушевський

З’їзд народів, що відбувся у Києві 8 – 14 вересня, відкрив нову сторінку в нашому житті. Ідея перетворення примусового державного зв’язку, що до цього часу об’єднував народи й області Росії, у вільний федеративний союз, з якою незмінно виступали кращі представники політичної думки впродовж цілого століття, тепер, з цим з’їздом, наблизилась до свого здійснення. Народи й області, представлені на цьому з’їзді, заявили про свою незламну волю до перетворення в державні організації, побудовані на демократичних засадах (між іншим, захищаючи непорушно і права національних меншостей) і об’єднані федеративними відносинами в єдину федеративну республіку. І ця рішучість щодо запровадження федеративного принципу і дотримання його за будь-яких умов і зміни їх насправді створює міцне і надійне опертя державного будівництва, особливо цінне при сучасній політичній нестабільності.

Взявши за основу принцип повного і нічим не обмеженого самовизначення народів і областей, з’їзд, звичайно, визнав за народами і областями, які внаслідок тих чи інших обставин стануть перед необхідністю переходу до повної незалежності, повне право на її здійснення – за умови лише збереження тих загальних принципів демократизму і забезпечення прав меншостей, на яких уже наголошувалося вище. Таку позицію з’їзд обрав щодо Польщі. Те ж саме, ще більш однозначно, було висловлено щодо литовців.

Раз прийнятий принцип повного самовизначення повинен послідовно запроваджуватися завжди, а народностям чи областям, які через ті чи інші причини віддають перевагу повному політичному відокремленню, цілковитій політичній незалежності, у даний час взагалі немає причин приховувати прагнення до цієї останньої, і особливо не було ніяких підстав приховувати їх на нашому з’їзді. Коли ж цей форум визнав своїм кредо принцип федерації і ухвалив впроваджувати його у своїй діяльності та всіляко підтримувати всі ті народи й області, де об’єктивно створюється реальне підгрунтя для відокремлення в федеративні одиниці, то це рішення, очевидно і безперечно, є цілковито щирим і надійним виявом керівних течій цих народів і областей.

У цьому розумінні, в нинішніх умовах це рішення набуває значення, яке не можна применшувати. Відтепер умови та форми, час і термін утворення федерації народів і областей, що входять до складу Російської Республіки, – лише питання найближчого часу. їхній шлях серед усіх можливих катастроф відтепер цілковито зрозумілий і ясний. Відтепер у нас абсолютно визначена і міцна платформа, що протистоїть усім змовам безвідповідальної дипломатії та міжнародного капіталу, – федерація народів і областей, до якої не увійде лише той, хто не захоче, але ті, хто стали на цю позицію, будуть федеруватися на ній до кінця і за всяких умов, і свій вільний союз протиставлять всім ударам фізичної сили і всім підступам дипломатичної інтриги.


Примітки

Вперше опублікована в журналі: Свободный союз. – Киев, 1917. – № 1 (октябрь). – С. 1 – 2. Підпис: М.Грушевський. Видання було запроваджене рішенням З’їзду народів у Києві і стало його друкованим органом. Загалом вийшли два журнали (у жовтні та листопаді 1917 р.), на сторінках яких були видрукувані матеріали (списки делегацій, промови, резолюції, звернення тощо) З’їзду народів, зокрема доповідь М.Грушевського, проголошена 10 вересня 1917 р. (№ 1. – С. 29 – 32), та дві його короткі замітки: «Свободный союз» (№ 1) та «Час пробил» (№ 2). Після 1917 р. стаття не передруковувалася.

Подається за першодруком у перекладі С.Панькової.

З’їзд народів Росії завершив роботу обранням Ради народів, якій доручив очолити боротьбу за створення Російської Федерації. Головою Ради був обраний М.Грушевський, місцем перебування – Київ. Після з’їзду Україна залишилась лідером федеративного руху. У статті, написаній після з’їзду, підведені підсумки його роботи. Автор констатує, що з’їзд відкрив нову сторінку в історії російської багатонаціональної держави, заклав підвалини утворення на місці старих примусових державних зв’язків вільного федеративного об’єднання народів.

Таку позицію з’їзд обрав щодо Польщі – йдеться про заяву Польської партії соціалістичної, яку виголосив на з’їзді її представник К.Лукашевич: «Польська партія соціалістична відносно революційного пролетаріату Польщі є виразницею ідеї цілковитої самостійності Польщі» (Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1996. – Т. 1. – С. 312).

Те ж саме, ще більш однозначно, було висловлено щодо литовців – див. «Резолюцию по литовскому вопросу», прийняту 15 вересня 1917 р., в якій наголошувалося:

«Съезд народов единогласно постановил: Обратить внимание Временного правительства на необходимость издать особый акт, заключающий в себе признание права Литовского народа на образование суверенного Литовского Государства из частей Русской и Прусской Литвы, а также из литовских частей Сувальской губернии при соблюдении принципов самоопределения» (Свободный союз. – Киев, 1917. – № 1 (октябрь). – С. 10 – 11; Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – С. 307 – 308).

…форум визнав своїм кредо принцип федерації… – йдеться про резолюцію «О федеративном строе Российской республики», прийняту на з’їзді 15 вересня 1917 р. (див.: Свободный союз. – Киев, 1917. – № 1 (октябрь). – С. 8 – 9).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 64.