Привітання III всеукраїнському військовому з’їзду

Михайло Грушевський

Од імені найвищого революційного органу на Україні, од Центральної Ради вітаю вас, українське вояцтво, і дякую, що ви приїхали сюди в так великому числі, не зважаючи на перешкоди. Ми раді бачити вас тут, особливо тепер, в цей важкий час для України. Ми раді, що можемо тут подякувати вам за труди і жертви, які ви несете в обороні нашої свободи і нашої вільної України.

Багато вам довелось перетерпіти за останній час цеї літньої кампанії, але, на жаль, доведеться ще зимову кампанію перебути. Це не було нашим бажанням. Центральна Рада хотіла якнайшвидшого миру, але здійснити це бажання не мала сили.

Ми певні, що ви підете разом з нами до нашої мети – Української демократичної республіки в федерації з Російською Республікою. А дорога наша трудна, застелена перешкодами. Тепер вся контрреволюційна буржуазія кидає нам щедро ці перешкоди, веде атаки на Центральну Раду, бо знає, що ми думаємо теж про соціальне питання – про землю для трудящих мас.

І хоч дуже важка наша дорога, ми стоїмо твердо на ній. Серед ослаблення революційної енергії в Росії ми ні на крихітку не зійшли з дороги до утвердження нашої вікової державності, до створення Української демократичної республіки і до прав трудового народу на вільний труд і на землю.

Примітки

Привітання М.Грушевського 21 жовтня 1917 р. опубліковане в загальному огляді «Третій Всеукраїнський військовий з’їзд. Другий день» у газеті: Народна воля. – 1917. – 22 жовтня (4 листопада). – № 141. – С. 3. Газети «Нова рада» (1917. – 22 жовтня. – № 169. – С. 2), а за нею дослівно «Вістник Генерального секретаріату військових справ Української Народної Республіки» (1917. – 17 листопада. – С. 2 – 3) подають огляд привітального слова М.Грушевського. Текст привітання та його огляд передруковані в журналі: Український історик. – 2003. – Ч. 1-4. – С. 92-94.

Подається за газетою: Народна воля. – 1917. – 22 жовтня (4 листопада). – № 141. – С 3.

М.Грушевський від імені Української Центральної Ради привітав III Всеукраїнський військовий з’їзд, що відкрився напередодні. З’їзд проходив з 20 жовтня до 1 листопада 1917 р. у Києві в цирку Крутикова на вул. Миколаївській. У його роботі взяли участь до 2,5 тис. вояків. З’їзд розглянув сучасний політичний момент, питання українізації війська та військових комітетів, демобілізації тощо. Після більшовицького перевороту в Петрограді з’їзд 26 жовтня перервав роботу, депутати оголосили себе полком. 28 жовтня відновив роботу.

З’їзд ухвалив історичне рішення «Про проголошення Української Демократичної республіки», визнавши УЦР єдиною владою в Україні; прийняв постанови про об’єднання в межах компетенції Генерального секретаріату всіх українських земель, завершення українізації частин Південно-Західного, Румунського фронтів та Чорноморського флоту. У промові М.Грушевський спинився на найближчих завданнях національного руху, труднощах, що нагромаджує на його шляху Тимчасовий уряд. Делегати вітали голову УЦР оплесками та обрали почесним головою з’їзду.

Багато вам довелось перетерпіти за останній час цеї літньої кампанії… – йдеться про невдалий для російської армії наступ Південно-Західного фронту (див. коментар до статті «Чорна пляма»). 19 – 24 серпня 1917 р. розпочався наступ німецьких військ на Ризькому напрямі. Жахлива поразка російської армії отримала назву Ризької катастрофи. Зі здачею 21 серпня Риги була створена реальна загроза Петрограду.

Тепер вся контрреволюційна буржуазія кидає нам щедро ці перешкоди, веде атаки на Центральну Раду… – йдеться про конфлікт між УЦР і Тимчасовим урядом. На Демократичній нараді делегація УЦР у соціальних питаннях зайняла ліву позицію, виступивши проти коаліції з буржуазією. У меморандумі до Тимчасового уряду від 13 жовтня 1917 р. Генеральний секретаріат зажадав розширення своїх повноважень та сфери діяльності. Разом із рішенням про скликання Українських Установчих зборів це означало, що Україна знову кинула виклик центральній владі. 19 жовтня телеграмою управляючого справами Тимчасового уряду В.Винниченко був викликаний до Петрограда для пояснень. Українська делегація, яка виїхала 22 жовтня, прибула на той час, коли більшовики вже обстрілювали Зимовий палац.

Серед ослаблення революційної енергії в Росії… – йдеться про кризу російської демократії, яка стала очевидною у вересні – жовтні 1917 р. Урядова коаліція соціалістичних та буржуазних партій показала свою неспроможність подолати кризу в країні. Ліберали схилялися до встановлення військової диктатури, проти якої виступали соціалісти. Серед соціалістичних партій не було єдності в питанні про владу. Поміркована частина підтримувала утворення однорідного соціалістичного уряду, ліві – передачу влади до рад. Детально див.: Булдаков В.П. Красная смута. Природа и последствия революционного насилия. – М., 1997.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 68.