Що сказала Ц[ентральна] У[країнська] Рада в універсалі
Михайло Грушевський
Універсал зробив велике вражіння. Запеклі вороги українства підняли крик, що Універсал викликає усобицю, анархію, протиставляючи центр[альному] рос[ійському] урядові український уряд. Вони накликали ц[ентральний] уряд вжити против У[країнської] Ц[ентральної] Ради найсильніших заходів, навіть сили. Але багато людей з неукраїнського громадянства побачили в нім якраз навпаки: обіцянку ладу, спокою, порядку, забезпечення свободи й здобутків революції для України, й привітали його з радістю й вдоволенням.
Різні публічні установи – виконавчі комітети, земства й т. ін., які зложились на підставах суто демократичних і стали близькими до народу, привітали Універсал, признали його обов’язковою для себе постановою, обіцяли у всім сповняти накази Ц[ентральної] Ради – признали її своєю властю, своїм зверхнім органом. Таку постанову винесли зараз же по опублікуванні Універсалу збори представників повітових управ всеї Київщини, кілька день пізніше земські збори Полтавської губ[ернії], і т. ін. В чім же річ? В чім сила сього Універсалу? Що дав він для нинішньої хвилі?
Перш за все важне було те, що У[країнська] Ц[ентральна] Рада заговорила в сім Універсалі як власть, поставлена українським народом над собою на те, щоб кермувати і правити ним, так що її постанови і накази мають українською людністю пильно сповнятись.
Вона заявила, що взявши на себе велике діло творення нового, свобідного і справедливого, автономного життя, положене на неї українським народом, вона не зложить з себе сього діла і не ухилиться від нього ні в якім разі, які б не були трудні і небезпечні обставини, які б не були відносини до неї, яке б не було становище рос[ійського] центр[ального] уряду – чи схоче він помагати їй і працювати з нею разом, чи ні.
Як представниця і як власть українського народу, більшості української землі, вона дбатиме взагалі про інтереси всього краю, не відступить від сього і вжиє всіх сил і засобів, щоб захистити в нім спокій, лад і добрий розвиток.
Вона дбатиме не тільки про добро, успіх і силу українського народу, що її настановив, але так само про добро й інтереси інших народностей, що живуть разом з ним на українській землі. Для того наказує українцям прийти до порозуміння з демократичними групами інших народів і з ними працювати заодно над забезпеченням нового, доброго ладу.
От чому всі люди, які не мають якогось ворогування против українського народу, тільки хочуть добра своїй землі, ладу і спокою, знайшли в Універсалі заспокоєння, поруку ладу і порядку і з радістю привітали перехід У[країнської] Ц[ентральної] Ради до активної роботи над захищенням і упорядкуванням життя краю, до закладання підстав його автономного життя.
Ті ж, що підняли голос на нього, вичитали в нім те, чого в нім зовсім нема! Бо ж У[країнська] Ц[ентральна] Рада в своїм Універсалі признавала єдність російської революції, визнавала санкцію Всеросійського Учредительного зібрання і зовсім не розривала з центральним урядом.
Не претендувала на ніяку власть над неукраїнськими народностями, тільки над українським народом, що її настановив. Національне самооподаткування накладала тільки на українську людність, не чіпаючи неукраїнців.
Ніяких анархічних, неорганізованих виступів не допускала. Всю адміністративну, публічну машину полишала без усякої поміхи і не робила перешкоди в її діяльності. Против ворожих українству людей, які заціліли на яких-небудь посадах, вона вказувала тільки один шлях, законний: агітацію і перевибори.
Не сіяла ворожнечі, а кликала до порозуміння і згоди, до спільної праці всі народи України, щоб повалити ту велику і високу стіну, яка стоїть на дорозі вільного походу української землі: всі ті пережитки і останки старого проклятого режиму, які ще стоять і досі – темнота, несвідомість політична і національна, русифікація, нехтування української народності, її мови, її культури, недовір’я і відчуження між народностями, стара пам’ять колишніх спорів і чвар, котру роздувають злі й необачні люди, замість кликати до згоди й співробітництва, в світлу і велику будучину української землі, а не в темну й гірку її минувшину.
У[країнська] Ц[ентральна] Р[ада] ніби говорить сим Універсалом до всіх, хто живе на Україні: «Мир вам, браття-громадяни української землі! Ми, У[країнська] Ц[ентральна] Рада, стали на сторожі спокою й ладу України і вжиємо всіх сил українського народу, щоб забезпечити їй правильний порядок! Порозумійтеся, працюйте в згоді між собою і в тіснім зв’язку з нами, і спільними силами забезпечіть добре життя нашому краєві!
«Можете бути певні, що без вас не обійдеться в установленні нових підстав сього життя. Воно буде вирішене представниками всеї української землі. Організація автономного ладу України буде вестися теж при вашій участі, коли, розуміється, ви не будете ухилятися від тої праці з нами, до котрої вас кличемо. Але така одностайність лежить в інтересі і вашім, і всього краю!»
Примітки
Вони накликали ц[ентральний] уряд вжити проти У[країнської] Ц[ентральної] Ради найсильніших заходів, навіть сили – йдеться про реакцію російського громадянства. Найвпливовіші російські газети «День», «Речь», «Биржевые ведомости», «Новое время» та ін. активно коментували події в Україні, пов’язані з проголошенням Універсалу УЦР. Майже всі коментарі засуджували діяльність Центральної Ради, однак відрізнялись нюансами оцінок і визначенням майбутніх перспектив.
Кадетська «Речь» писала про Універсал як про ще одну ланку німецького плану розкладу Росії, називала його злочином проти закону і вимагала від уряду рішучих дій проти українців. Особливо ворожу позицію зайняв «Киевлянин», оприлюднену в статті головного редактора В.Шульгіна «Против насильственной украинизации Южной Руси» (див.: Верстюк В. Український національно-визвольний рух… – С. 73 – 74; Його ж. Українська Центральна Рада. – К., 1997. – С. 155 – 156; Український національно-визвольний рух… – С. 430 – 431; 570 – 572).
…збори представників повітових управ всеї Київщини… – йдеться про нараду членів губернського і повітових земств Київщини, що відбулась 15 червня 1917 р. На ній обговорили і схвалили І Універсал, висловили готовність тісно співпрацювати з УЦР та підтримувати її матеріально. З метою забезпечення демократичних методів діяльності земських установ нарада ухвалила розпочати поступовий перехід земського діловодства на українську мову, змінити всі вивіски та печатки на українські. Для цього нарада вирішила організувати при губернській управі вечірні курси української мови (див.: Український національно-визвольний рух… – С. 432 – 433).
…земські збори Полтавської губ[ернії]… – йдеться про надзвичайне зібрання Полтавського губернського земства 20 – 21 червня 1917 р. Після обговорення Універсалу зібрання ухвалило резолюцію, де визнало Українську Центральну Раду «правомочним органом всього українського народу», заявило готовність повної підтримки її «в заведенню основ автономії України», висловило сподівання, що Тимчасовий уряд визнає свої помилки і порозуміється з українцями (Там само. – С. 472 – 478).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 196 – 198.