IX. Пѣсня о избіенних младенцах от Ірода
Михайло Грушевський
Не плачъ, Рахіиль, зря чада цѣли,
Не увядають, но процвитають. (2)
Волніе крини в новой с(вя)тини:
Ко Б(о)гу и с(и)ну мѣешъ причину. (2)
(Не) имѣ (й) за шкоду, видяй яко воду
Кров изливаемих и убиваемих: (13 v.)
Жизнь их непремѣнну, по смерти нет[л]ѣнну
За живота страту пріяша заплату. (2)
Перестан[ь] ридати, печалная мати,
Не тривож серца, хочай мордерца (2)
Ірод неситій в тое убитій
Мечем дерзаеть и убиваеть, (2)
Малейкіе чада не пребуди града,
Тѣм бо з н(е)ба платят, аже живот тратят
За Х(рист)а и Б(о)га, и той им [м]зда многа
Малимъ отрочатом, закланним овчатемъ. (2)
Почто горлица слезами лица
Смутно вѣщаешъ, тяжко вздихаеш? (2)
Перестан[ь] от плача по закланних о[в]чатах
На радость ісполнися и ко ц(а)ру приближися, вcѣxь приближися. (2)
Твои бо пернати в н(е)бо суть узяти, дї
Путь пришедше пѣсни, побѣдними пѣсни
Поют ц(а)ру слави, оже ихъ избави
От сѣте(й) ловящих, пагубу любящих, (2)
Примітки М. С. Грушевського
Вірші 1 – 8 відповідають псалмі «Богогласника» (вид[ання] 1791, № 4; вид[ання] 1886, № 23), по вид[анні] 1791 р. (1-8):
Не плачь, Рахили, Зря чада цѣли:
Не умирають, Но пребывають,
Краснія сыни, Въ новой святыни,
Ко Богу Сыну, Суть за причину.
Не имѣй за шкоду, Видя яко воду,
Кровь разливаему, Плоть убиваему;
Тѣломъ бо умрѣли. Душами же цѣли,
За живота страту, Пріяша заплату.
Вірш 7, цілком відрізняючись від версії «Богогласника», пригадує віршу «Вертепу» (вид[ання] Житецького):
Изъ убиваемыхъ къ жизни непрѣменной, ко смерти нетлѣнной. Вірші 9 – 16 мають відповідні вірші (виключаючи 10) в псалмі «Вертепу»:
Перестань рыдати, печальная мати
Иродъ не ситий велить убити,
А воинъ терзаеть и убиваеть.
Маленькіе чада вси пребудуть ради;
Тѣмъ бо съ неба платять, что животь свой тратять
За Христа и Бога; то и мзда премнога
Малимъ отрочатамъ, закланнимъ овчатамъ.
В діалозі «Богогласника» вірші 11 – 12 мають подібні (в відповіді Рахилі):
Моя же дѣти Ищеть губити,
Мечъ обнажаеть, И убиваеть (в. 27 – 28),
а 13 – 16 відповідають словам «півця» (в. 29 – 32):
Оубо твоя чада Пробудуть внутрь града,
Тѣмъ бо въ н(е)бѣ платять, иже живот тратят
За Хр(ис)та и Б(о)га; Заплата премнога
Малымъ отрочатамъ, Закланым овчатам.
Вірші 17 – 18 відповідають 9 – 10 «Богогласника»:
По что, горлице, Слезами лице
Все обливаешь, Тяжко вздыхаешъ?
По чім там наступають:
Ловецъ несытій, Распростре сѣти,
Въ руцѣ не прія Птенцы юнія;
Знов вірші 21 – 24 мають відповідні:
Твоя бо пернати, Суть до Неба взяти,
Путь прошедше тѣсный, Побѣднія пѣсни
Поють Царю славы, Иже ихъ избави,
От сѣтей ловящихъ, Прелестей губящихъ.
Сими ж віршами закінчується вірша вертепна.
І в «Богогласнику», і в «Вертепі» псалма ся має рефрен: слід його зістався і тут в в[ірші] 20.
Примітки
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 191 – 192.