Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

IX. Пѣсня о избіенних младенцах от Ірода

Михайло Грушевський

Не плачъ, Рахіиль, зря чада цѣли,

Не увядають, но процвитають. (2)

Волніе крини в новой с(вя)тини:

Ко Б(о)гу и с(и)ну мѣешъ причину. (2)

(Не) имѣ (й) за шкоду, видяй яко воду

Кров изливаемих и убиваемих: (13 v.)

Жизнь их непремѣнну, по смерти нет[л]ѣнну

За живота страту пріяша заплату. (2)

Перестан[ь] ридати, печалная мати,

Не тривож серца, хочай мордерца (2)

Ірод неситій в тое убитій

Мечем дерзаеть и убиваеть, (2)

Малейкіе чада не пребуди града,

Тѣм бо з н(е)ба платят, аже живот тратят

За Х(рист)а и Б(о)га, и той им [м]зда многа

Малимъ отрочатом, закланним овчатемъ. (2)

Почто горлица слезами лица

Смутно вѣщаешъ, тяжко вздихаеш? (2)

Перестан[ь] от плача по закланних о[в]чатах

На радость ісполнися и ко ц(а)ру приближися, вcѣxь приближися. (2)

Твои бо пернати в н(е)бо суть узяти, дї

Путь пришедше пѣсни, побѣдними пѣсни

Поют ц(а)ру слави, оже ихъ избави

От сѣте(й) ловящих, пагубу любящих, (2)


Примітки М. С. Грушевського

Вірші 1 – 8 відповідають псалмі «Богогласника» (вид[ання] 1791, № 4; вид[ання] 1886, № 23), по вид[анні] 1791 р. (1-8):

Не плачь, Рахили, Зря чада цѣли:

Не умирають, Но пребывають,

Краснія сыни, Въ новой святыни,

Ко Богу Сыну, Суть за причину.

Не имѣй за шкоду, Видя яко воду,

Кровь разливаему, Плоть убиваему;

Тѣломъ бо умрѣли. Душами же цѣли,

За живота страту, Пріяша заплату.

Вірш 7, цілком відрізняючись від версії «Богогласника», пригадує віршу «Вертепу» (вид[ання] Житецького):

Изъ убиваемыхъ къ жизни непрѣменной, ко смерти нетлѣнной. Вірші 9 – 16 мають відповідні вірші (виключаючи 10) в псалмі «Вертепу»:

Перестань рыдати, печальная мати

Иродъ не ситий велить убити,

А воинъ терзаеть и убиваеть.

Маленькіе чада вси пребудуть ради;

Тѣмъ бо съ неба платять, что животь свой тратять

За Христа и Бога; то и мзда премнога

Малимъ отрочатамъ, закланнимъ овчатамъ.

В діалозі «Богогласника» вірші 11 – 12 мають подібні (в відповіді Рахилі):

Моя же дѣти Ищеть губити,

Мечъ обнажаеть, И убиваеть (в. 27 – 28),

а 13 – 16 відповідають словам «півця» (в. 29 – 32):

Оубо твоя чада Пробудуть внутрь града,

Тѣмъ бо въ н(е)бѣ платять, иже живот тратят

За Хр(ис)та и Б(о)га; Заплата премнога

Малымъ отрочатамъ, Закланым овчатам.

Вірші 17 – 18 відповідають 9 – 10 «Богогласника»:

По что, горлице, Слезами лице

Все обливаешь, Тяжко вздыхаешъ?

По чім там наступають:

Ловецъ несытій, Распростре сѣти,

Въ руцѣ не прія Птенцы юнія;

Знов вірші 21 – 24 мають відповідні:

Твоя бо пернати, Суть до Неба взяти,

Путь прошедше тѣсный, Побѣднія пѣсни

Поють Царю славы, Иже ихъ избави,

От сѣтей ловящихъ, Прелестей губящихъ.

Сими ж віршами закінчується вірша вертепна.

І в «Богогласнику», і в «Вертепі» псалма ся має рефрен: слід його зістався і тут в в[ірші] 20.


Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 191 – 192.