XVIII. Пѣснь свѣцкая веселая
Михайло Грушевський
Пудзь [Се слово написано всередині великого початкового П] Полска за монжь, еслѣсь дзіевечка!
Ой ніе пуиде, моспановіе, ой ніе пуйде, Фра(н)цузовіе,
бомъ ніе цалечка! (2)
Згвалцѣлѣ міе юж в Лѣтвіе пановіе
Взіелѣ мѣ вяне(к) волносцѣ, страпѣлѣ міе без лѣтосцѣ
злѣ Сапѣговіе. в ла
А кроль Августь, ктори в кроткіей сукманіе,
А в Варшавіе на Калварже ніе зоставѣль жадней вцаліе
мосцѣве паніе. (2)
А панъ кѣіовскій и тенъ с(и)нъ полскій,
Пѣсаржь коронній – и тему ровній,
I тенъ зе мніе сукніе лупѣль і сам сіебіе ліедвіе викупѣль
От хлопа пишнего Москаля гардего. (2)
Скрилам сіе била, ніещенсна пaнѣ,
Скриламъ сіє била в шляхетьней ста(й)нѣ,
Панъ Шмѣgіелкій наяхалши, копіе повипровадзавши,
Налязль міе в ста(й)нѣ ніещенсно паніо. в (31 v.)
Намавяла міе Москва до ц(а)ря,
Плацѣла мѣ тисіонцамѣ легким срибремь копѣйкамѣ,
а я ніе хцяла.
Подкоморжина цо учинѣла:
В Полщи менжа зоставѣла, до Ca?онѣѣ сіе квапѣла,
бо била ладна. (2)
Польсцы синовіе, віелци пановіе,
Щодро матко учинѣлѣ, каждему дац пршизволѣлѣ,
би наймлодшему. (2)
Москаль с Кал(ь)мукемь біеглѣ за воде,
Наліезлѣ міе о косціеліе, забралѣ мѣ скарбу віеліе –
дзѣкіе народы. в лв
Пан Полонѣцкій подьіоль споднѣчку
Тил іому повонхаць дала, далѣ му шукац казала,
в шведзкій гранѣци. (2)
Ей Поляци, станціе в тропіе,
Тобіе з Полскѣ вара, хлопіе,
машеруй далѣй! (2)
Примітки
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 196 – 197.