II. Пѣсня Ганусейцѣ красной

Михайло Грушевський

Ганусіейко, перло дрога,

ніе бондзи же мѣ така срога,

пршіймѣ віензня до покою свего,

зржуць окови а учинь волнего. (2)

Ганусіейка такъ цнотлѣва,

над………………

страпіонего хентніе по…

до свих гмаховъ роско…

(У)казала му покоіе, (1 v.)

заразъ дала ренчкіе своіе,

одъправѣла фрасунекъ на строне,

пршиіела го под своіе оброне.

Ніе фрасуй сіе, віензню мѣлій,

юж сіе замкѣ отворжилѣ,

тераз вжива(й), цо твей души здрово, (2)

би наивіенци – машъ у мніе готово. (2)

(Г)анусіейко, скарбіе дрогѣй,

покаж же мѣ огіень срогѣй,

бо мніе палѣ без(ъ) жадней пршичини,

ніе угасѣ жаденъ чловіекь живи. (2)

…………….слѣчній квіеціе

ніе маш же подобней на свіеціе

… то Буг даль с твемѣ жартамѣ

… и міендзи млудзянамѣ.

……віеліе,

…….одмикай же замкѣ сміеліе!

шукай собіе в каждей коморецце,

ажалѣ знайдзіешъ тамъ и мое серце: (2)

Іежелѣ тамъ знaйдзieшъ серце моіе,

Везь же собіе яко своіе!

ніехай сіє твоіе з моѣмъ сіе изгодзѣ,

іеслѣ твой ключъ к мему замку входзѣ. (2)

Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 182.