XIII. «Ой перестан[ь] до мене ходити»
Михайло Грушевський
[Надписано іншою рукою: Psałma swatowa; знову іншою: Proba piura…]
Ой перестан[ь] 2 до мене ходити,
Мене молодейкую з розуму зводити! (2)
Ой не перестану, поки не достану
Сумнаго личейка, хорошого стану! (2)
Якъ я маю перестати, коли люблю тебе? (16 v.)
Ох ти моя дѣвчинойко, пусти мя до себе! (2)
Якъ я маю упустити? Мати клучѣ мае,
А великим замкомъ дверѣ замикає. (2)
Оукради ключъ у матери, коли буде спати,
А своего милейкаго упусти до хати. (2)
Украла ключ у матери, мати не почула,
А своего милейкого до себе кликнула: (2)
Пойдиж тераз, мой миле(й)кій, потѣш мою д(у)шу:
Я для тебе, що розкажеш, учинити мушу. (2)
Матюнко сердейко, щос ся ми стало,
Щос ся ми в животѣ затрепотало – (2)
Ци щука, ци риба, ци осятрина?
Пощупай, пай матко, ци не дитина? 2 зі
Вишнѣ, черешнѣ, розвивайтеся! (2)
Вороги мои, розсѣдайтеся! (2)
Вишнѣ, черешнѣ порозвивалися, (2)
Вороги мои, порозсѣдалися.
Примітки
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 194.