Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

VIII. Пѣсня. На оусѣкновеніє ч(ес)тнія глави
С(вя)таго Іоанна Предотечи

Михайло Грушевський

Веселися, красная пустини,

Радуйтеся, аггелскія сили,

Пр(о)р(о)къ в тебѣ пребиваеть,

Котрій людемъ повѣдае(т) – покайтеся!

Агг(е)ле, н(е)б(ес)ній ч(е)л(о)в(ѣ)че,

Креститилю и проповѣдніче,

Восхотѣлесь обитати

І в пустини пробивати – со звѣрати!

Ірод тя незбожній шукает,

Главу твою мечем усѣкает їв

Іс(ус) з н(е)б(е)съ возвѣщает,

Вѣнец тебѣ посилает – Кр(е)стителю.

Обличилес прегордаго змія

Сквернаго ради плясанія:

Клятвою ся заклинает,

Пул кролевства обѣцает – плясо(в)іци.

Іроде проклятій ч(е)л(о)в(ѣ)че,

Бѣсом друже и собезсѣдниче!

Не хотѣлъ еси солгати

И жизнь собѣ зготовати – со с(вя)тими.

Го(р)лице пустиннолюбная,

Іоанне деннице свѣтлая!

Освѣти нас во тмѣ спящих

И во грѣсех жиючих – Іоан(не)!

Х(ристо)с тя с пустини взивает,

На Іордань прійти возвѣщает,

Крещеніе испо(л)нити (12 v.)

И Адама уволнити – от пропасти.

С(ъ) н(е)б(е)се глас от Отца походит,

Д(у)хъ с(вя)тій на Х(рист)а исходить,

Троицу чести научает

И всѣхъ вѣрних просвѣщает – яко Б(о)гь.

Іоанн версѣ ся касаеть,

Іс(ус) Х(ристо)с главу преклоняетъ,

Отец С(и)на посилае(т)

и на С(и)ну почивае(т) – прес(вя)тій Д(у)хъ:

Сей мой с(и)нъ коханій любимій,

Во бжествѣ всегда е(сть) славимій,

Того всего послушайте,

И покло(н) му отдава(й)те – яко Отцу.

Прето днес красно запѣвайте,

Крестителя усердно благаймо,

Би намъ зѣднал Б(о)га Отца

Ц(ар)я Х(рист)а и всѣх творца – у н(е)бѣ.

Зде в храмѣ град твой процвитае(т), (13)

Імя твое повсюду сіяеть,

Рач нас вѣрних сохранити,

До Б(о)га ся причинити – за нами!

Агаря(н) рачъ всѣхъ потлумити,

А ц(а)ремъ н(а)шимъ дай спокойне жити;

Ми тя будем вихваляти,

Імя Твое величати – на вѣки.


Примітки М. С. Грушевського

Вірша співаника представляє з себе, здається мені, сполучення двох: однієї похвальної на честь Івана Хрестителя і другої – йорданської, почавши від строфи 7. Перша половина має деякі подібні місця з віршою «Богогласника» (в вид[анні] 1791 р. № 205; вид[ання] 1886, № 208); наведемо сі вірші:

Бог[огогласник], в[ірша] 1: Возрыдай, красная пустыни

В строфі 3: Иродъ велит тя искати

пор.: Иродъ тя незбожній шукает

В строфі 8: Ироде во пьянствѣ несытый

пор.: Ироде, проклятій человѣче

В строфі 9: Горлице пустыннолюбная.

Перші і останні приклади дають дуже близькі подібності, середні – лише далекі аналогії, але ясно, що обидві вірші (уложені до того тим самим розміром) або походять з якогось спільного джерела, або автор вірші «Бо-гогласника» користав з сієї.

Строфа 9 вірші співаника (друга половина) пригадує звісну віршу «Богогласника».

Глас Господень на водахъ глашаеть,

Пророкъ владичня верха ся касаеть.


Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 190 – 191.