VIII. Пѣсня. На оусѣкновеніє ч(ес)тнія глави
С(вя)таго Іоанна Предотечи
Михайло Грушевський
Веселися, красная пустини,
Радуйтеся, аггелскія сили,
Пр(о)р(о)къ в тебѣ пребиваеть,
Котрій людемъ повѣдае(т) – покайтеся!
Агг(е)ле, н(е)б(ес)ній ч(е)л(о)в(ѣ)че,
Креститилю и проповѣдніче,
Восхотѣлесь обитати
І в пустини пробивати – со звѣрати!
Ірод тя незбожній шукает,
Главу твою мечем усѣкает їв
Іс(ус) з н(е)б(е)съ возвѣщает,
Вѣнец тебѣ посилает – Кр(е)стителю.
Обличилес прегордаго змія
Сквернаго ради плясанія:
Клятвою ся заклинает,
Пул кролевства обѣцает – плясо(в)іци.
Іроде проклятій ч(е)л(о)в(ѣ)че,
Бѣсом друже и собезсѣдниче!
Не хотѣлъ еси солгати
И жизнь собѣ зготовати – со с(вя)тими.
Го(р)лице пустиннолюбная,
Іоанне деннице свѣтлая!
Освѣти нас во тмѣ спящих
И во грѣсех жиючих – Іоан(не)!
Х(ристо)с тя с пустини взивает,
На Іордань прійти возвѣщает,
Крещеніе испо(л)нити (12 v.)
И Адама уволнити – от пропасти.
С(ъ) н(е)б(е)се глас от Отца походит,
Д(у)хъ с(вя)тій на Х(рист)а исходить,
Троицу чести научает
И всѣхъ вѣрних просвѣщает – яко Б(о)гь.
Іоанн версѣ ся касаеть,
Іс(ус) Х(ристо)с главу преклоняетъ,
Отец С(и)на посилае(т)
и на С(и)ну почивае(т) – прес(вя)тій Д(у)хъ:
Сей мой с(и)нъ коханій любимій,
Во бжествѣ всегда е(сть) славимій,
Того всего послушайте,
И покло(н) му отдава(й)те – яко Отцу.
Прето днес красно запѣвайте,
Крестителя усердно благаймо,
Би намъ зѣднал Б(о)га Отца
Ц(ар)я Х(рист)а и всѣх творца – у н(е)бѣ.
Зде в храмѣ град твой процвитае(т), (13)
Імя твое повсюду сіяеть,
Рач нас вѣрних сохранити,
До Б(о)га ся причинити – за нами!
Агаря(н) рачъ всѣхъ потлумити,
А ц(а)ремъ н(а)шимъ дай спокойне жити;
Ми тя будем вихваляти,
Імя Твое величати – на вѣки.
Примітки М. С. Грушевського
Вірша співаника представляє з себе, здається мені, сполучення двох: однієї похвальної на честь Івана Хрестителя і другої – йорданської, почавши від строфи 7. Перша половина має деякі подібні місця з віршою «Богогласника» (в вид[анні] 1791 р. № 205; вид[ання] 1886, № 208); наведемо сі вірші:
Бог[огогласник], в[ірша] 1: Возрыдай, красная пустыни
В строфі 3: Иродъ велит тя искати
пор.: Иродъ тя незбожній шукает
В строфі 8: Ироде во пьянствѣ несытый
пор.: Ироде, проклятій человѣче
В строфі 9: Горлице пустыннолюбная.
Перші і останні приклади дають дуже близькі подібності, середні – лише далекі аналогії, але ясно, що обидві вірші (уложені до того тим самим розміром) або походять з якогось спільного джерела, або автор вірші «Бо-гогласника» користав з сієї.
Строфа 9 вірші співаника (друга половина) пригадує звісну віршу «Богогласника».
Глас Господень на водахъ глашаеть,
Пророкъ владичня верха ся касаеть.
Примітки
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 190 – 191.