Історія козацтва
Михайло Грушевський
Видання Товариства дають багато матеріалів до історії козацтва. З’ясуванню питання про початок і первісну організацію козацтва присвячена моя стаття «Примітки до історії козаччини» [«Записки», т. XXII.], цього ж питання стосуються ще дві мої невеликі статті: про козаків 1470-х pp., згаданих у кодексі генуезьких колоній [Козаки в 1470 р. – подана до т. LVII.], та про гетьмана Богданка Рожинського [Гетьман Богданко. – «Записки», т. XVI.] і Є.Барвінського про напад козаків на Очаків у 1545 р. (невидані документи) [Набіг козаків на Очаків 1545 р. – «Записки», т. XVIII.].
Далі, того ж Барвінського про зносини з козаками імператора Рудольфа II та папи Климента VIII (1593 – 1594) [Причинки до історії зносин цісаря Рудольфа II і папи Климентія VIII з козаками р. 1593 і 1594. – «Записки», т. X.], мої матеріали до історії руху 1590-х років [Матеріали до історії козацьких рухів 1590-х р. – «Записки», т. XXXI–XXXII.] і аналогічний документ, виданий В.Доманицьким [Причинок для історії повстання Наливайка. – «Записки», т. XL.].
Огляд історії козацтва від повстання 1625 р. і завершуючи повстанням 1630 р. робить С.Рудницький у двох великих і вельми цінних зібраним матеріалом та солідністю методу статтях [Козацько-польська війна 1625 р. – Записки», т. XVII; Українські козаки в 1625– 1630 pp. – Записки», тт. ХХХІ-ХХХІІ.]: написані студентом, вони зробили б честь і досвідченому вченому (разом із поданим далі дослідженням Томашівського це найкращі праці, що вийшли з мого історичного семінару); хоч автор обмежився лише виданим матеріалом, він оприлюднив низку нових фактів і деталей подій, а багато висвітлив по-новому. Участі козаків у московській війні 1633 – 1634 pp. присвячена стаття Олега Целевича [Участь козаків в Смоленській війні 1633 – 1634 pp. – Записки», т. XXVIII.], до якої ввійшли і деякі неопубліковані матеріали.
Багато зробили для історії доби Хмельницького. У 250-ті роковини цього грандіозного народного руху (у 1898 р.) подвійний том «Записок» (XXIII–XXIV) цілком присвятили його історії. До нього увійшли: мій ескіз про цей рух [Хмельницький і Хмельниччина, історичний ескіз; у 1901 р. він знову вийшов у Львові другим виданням.], далі велика й дуже добра праця, написана С.Томашівським на підставі цілком нового матеріалу, зібраного самим автором, про народні рухи в Галичині 1648 року (у попередніх історичних працях ці рухи досліджували дуже мало) [Народні рухи в Галицькій Русі 1648 р.]; цікава стаття І.Франка про тогочасну поетичну літературу Хмельниччини [.], С.Рудницького огляд звісток про Хмельниччину у нововиданій хроніці Темберського [Нове жерело до історії Хмельниччини.], та кілька дрібніших заміток [Томашівський С. Перший зазивний лист Хмельницького; І.Франко про «Bohdan Chmelnicki»тa ін.] і рецензій.
Матеріали з галицьких архівів про добу Хмельницького, зібрані С.Томашівським і почасти використані ним (для 1648 р.) у згаданій статті, вийшли 1889 – 1901 pp. у двох томах у серії «Жерела до історії України-Руси», т. IV і V [Ці томи мають другий заголовок: «Матеріали до історії Галичини». Первіий том містить галицькі документи 1648 – 1649 pp., другий – 1649 – 1651. Деякі документи з історії Хмельниччини Томашівський опублікував ще у XIV т. «Записок» під заголовком «Матеріали до історії Хмельниччини».]; як вступні статті до цих двох томів він вмістив два дослідження: про діяльність галицьких соймиків у добу Хмельниччини [З життя галицько-руських соймиків, 1648 – 1649. – «Жерела», т. IV.] і про зміни, які цей рух спричинив у колонізації північно-східної Галичини (Львівської землі) [Погляд на стан людності Львівської землі в половині XVI ст. – «Жерела», т. V.]. Тут же слід згадати його статтю про роль львівського міщанства в добу Хмельницького і його побутові стосунки [Самуіл Кушевич, райця львівський і його записна книга. – «Записки», т. XVI.].
Добу Хмельницького захоплює також цікава стаття Омеляна Терлецького про захоплення козаками суміжних теренів Білорусі та причини їхнього відомого конфлікту з московським урядом [Козаки на Білій Русі в 1654 – 1656 pp. – «Записки», т. XIV.]. Політиці останнього з його сподвижників і носіїв його ідеї присвячено статтю Олега Целевича про зносини Дорошенка з польським урядом [Причинки до зносин Петра Дорошенка з Польщею в 1670 – 1672 pp. – «Записки», т. XXV.], що базується хоч і на виданих, але на невикористаних досі в історіографії України матеріалах.
Л.Ч. подає загальний огляд стосунків, які витворилися 1654 року, – суперечності прагнень українського суспільства з політикою московського уряду (не зовсім повна, але корисна добірка матеріалу) [Україна після 1654 р. – «Записки», т. XX і XXX.]. Є.Радакова на підставі виданих і невиданих джерел описує одну з найтяжчих натуральних повинностей, накладених на козаків російським урядом, – з будівництва Ладозького каналу [Українські козаки на Ладозькім каналі. – «Записки», т. XII.].
Пізнім відгукам української автономії і козацької традиції присвячені: моя замітка про поїздку Капніста до Берліна з метою схилити берлінський двір до спільних з Україною дій проти російського уряду [Секретна місія українця в Берліні. – «Записки», т. IX.] та стаття С.Томашівського про «козацький» рух 1855 р. [Київська козаччина 1855 р. – «Записки», т. XLV, бібліогр. – С. 27. Вона вийшла також окремим виданням.]
…драму Тимона Заборовського «Bohdan Chmelnicki»… – І.Франко про автора та його драму написав окрему працю, див.: Франко І. Хмельницький – непризнаний польський патріот // ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. XXIII-XXIV. – С. 9 – 17.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 517 – 519.