Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Огляди журналів 1898 р.

Михайло Грушевський

З університетських публікацій поза границями України-Русі найбільше інтересного щодо своїх тем дають «Варшавские университетские известия». В сім річнику маємо дві розвідки до історії В[еликого] кн[язівства] Литовського: Леонтовича про сільських промисловців (кн. VI і VII) і Тарановського про магдебурзьке право (в кн. VII, початок) і академічну промову Леонтовича про «арійські основи слов’янського суспільного устрою' (кн. VI) – про них буде мова осібно в ближчих книжках «Записок». З загальніших статей занотуємо ще кілька статей Созоновича по історії слов’янської й східної поезії. З урядової часті згадаю, що від кафедри слов’янського законодавства дано було слухачам тему про «правний, політичний і економічний стан галицького селянства XV в.» на підставі «Akta grodzkie і ziemskie» і на сю тему написано було дві праці.

«Ученые записки [императорского] Юрьевского университета» не подали нічого ближче для нас інтересного; можна занотувати хіба посередньо інтересні: Дьяконова «Акти до історії селянської (тяглої) людності Московської держави» (кн. І), Боброва про «етику гр[афа] Толстого» (кн. II), Невзорова «Русские биржи» (закінчення в кн. II і IV), А.Ясинського «Причини упадку Лівонії» (кн. III).

«Ученые записки [императорского] Казанского университета» подали між іншими статтю проф[есора] Архангельського про німецький і слов’янський Луцидарій (кн. II, IV, не скінчено), що буде обговорена осібно; причинок Шестакова до рукописної традиції Теофана (V–VII) і його ж замітку про афонські рукописні збірки та курс російського державного права проф[есора] Івановського.

«Византийский временник» з сього року містить, властиво, одну інтересну для нас статтю – проф[есора] Ю[ліана] Кулаковського про Вічинську єпархію («Где находилась Вичинская епархия Константинопольского патриархата», с. 315–336); стаття складається з чотирьох розділів: перший присвячений виясненню питання, де була ся єпархія (автор доводить, що Вічина – теперішня Камчія, і на ній було місто Вічина, притім він зовсім хибно сюди причеплює Віслу – Дицику), другий – зв’язку сієї єпархії з аланами; той факт, що єпархія не належала до болгарської церкви, автор пояснює здогадом, що вона призначена була не для болгарів, а для Подунайської Русі, і в III розділі переглядає звістки про руських князів і руську людність на нижнім Дунаї в XI–XIII в., висловлюючи при тім деякі інтересні гадки; в IV розділі він пояснює дунайські міста звісного реєстру «дальших і ближніх руських городів» за поміччю акту в збірнику Міклошича і Міллера (І, № 52). Взагалі стаття дає цінну вкладку в небагату літературу Чорноморської й Подунайської Русі.

З інших занотуємо: дві замітки пок[ійника] Павлова (одна – VII має бути причинком до історії Мефодія, слов’янського апостола, друга – VIII до історії церковного суду: суд над убійниками, що скористали з церковного asylum [прихистку]) і причинок до рукописної традиції Симона Логофета Шестакова.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. 26. – Кн. 6. – С. 5 (Наукова хроніка).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 299 – 300