Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Огляди журналів 1903 р.

Михайло Грушевський

«Университетские известия» (київські), (рікХLІІ, книжок 12), дали сього року кілька більше або менше інтересних для нас праць. Крім додатків до праці Д[овнар]-Запольського про державне господарство В[еликого] кн[язівства] Литовського, що докінчувалися в сім річнику, вийшли в нім: В.Клінгера – «Сказочные мотивы в истории Геродота» (кн. 11, обговорено в кн[изі] LIII «Записок»), А.Лободи – «Русские былины о сватовстве» (кн. 10); спільні мотиви в билинах про Івана Годиновича й Михайла Потока слідить також стаття Л.Козаковського «Сказания о Вальтари Аквитанском» (кн. 12). Ближче інтересують нас: Ол.Грушевського – «Очерк истории Турово-Пинского княжества, XIV–XVI в.» (кн. 7, 8 і 11, обговорено в [кн.] LIII «Записок»), М.Стельмашенка – «Политическая деятельность Петра Скарги» (кн. 9, обговорено в LIV т.).

Загальний інтерес для нас можуть мати статті: И.Покровського – «Генезис преторіанського права» (кн. 1, 2, 5, 7), Л.Беркута – «Борьба за инвеституру во время императора Генриха V» (кн. 3) і Владимирського-Буданова – «Судебник 1589 г.» (кн. 3). В бібліографічнім відділі проф. Флоринський оглядає новинки славістики, розуміється, – з систематичним поминенням українсько-руських публікацій, що в Росії все ще, як той легендарний ангел, висять між славістикою і «русскою» літературою і не включаються ані в ту, ані в сю.

«Записки имп[ераторского] Харьковского университета» (4 книжки) друкували далі історію Харківського університету проф. Багалія; за сей рік вийшло її 14 аркушів, але ш[ановний] автор ще не вийшов з [18]30-х років. При тім праця так друкується, що слідити за нею в «Записках» незвичайно тяжко: переривається на півслові, без означення розділів, а продовження потім нема часом і цілі роки.

Дуже деталічно зроблену працю дав проф. М.Попов: «Анатомическое исследование костей, найденных при раскопках курганов в Харьковской губернии» (головно з с. Ницаха), (кн. 4); трохи дивно виглядає дуже категорично висловлений, без всякого мотивування, кінцевий вивід автора про слов’янство сеї ницахської людності. Загальний інтерес дає «Введение в историю Греции» проф. В.Бузескула (кн. 1 і 4). Крім того згадаю, що в сім річнику друкувалися далі протоколи організаційного комітету XII Археологічного з'їзду.

«Вестник Европы», з якого ми звичайно починаємо, сього року дав чимало інтересного й для нас. Друкувалися далі мемуари Ф.Воропонова про селянську реформу в Правобічній Україні («Крестьянское дело в Юго-Западном крае», кн. 1, 2 і 9) – вони обіймають час від року 1865 і кінчаючи реакцією, що розпочалася по смерті Безака; написані, як і попередні, сухо і неінтересно, але дають деякі цікаві факти. Далі занотуємо статтю Д.Багалія – «Из жизни Харьковского университета в начале XIX в.» (кн. 2) – короткий витяг із історії Харківського університету, й інтересний начерк Дм.Ярошевича – «Кустарный промысел в Полтавской губ[ернии]» (кн. 8). Мало дають замітки проф. Кочубинського – «Будущим биографам Н.Гоголя» (кн. 2 і 3), далеко інтересніша стаття Ол.Єфименко – «Национальная двойственность в творчестве Гоголя» (кн. 7) – толкована в цілості в кн[изі] V « Літературно -наукового вістника» за сей рік.

«Ученые записки [императорского] Казанского университета» (рік XLIX, книжок 8) – найбільш інтересна для нас стаття сього річника – про заграничну торгівлю Росії за Катерини II – обговорена нижче, в відділі бібліографії. Поза тим проф. Архангельський надрукував коротку програму викладів з історії давньої руської літератури, з ширшою бібліографією («К лекциям по истории русской литературы», кн. III, не скінчена). І.Смірнов далі друкував свій «Очерк культурной истории южных славян» (кн. II і IV – про пережитки поганства і турецькі елементи в болгарській культурі). Ф.Курганов друкував свої «Наброски и очерки из новейшей истории румынской церкви» (кн. IV і VI). В додатку до річника вийшла книжка Є.Боброва – «Литература и просвещение в России XIX в., материалы, исследования и заметки».

«Ученые записки [императорского] Юрьевского университета» не дали нічого ближче для нас інтересного.

«Чтения в имп[ераторском] Обществе истории и древностей российских» (т. 201–[20]4) не дали чого-небудь спеціального, для нас інтересного. Видана тут четверта частина огляду актів Сибірського приказу буде осібно обговорена в «Записках». П.Мілюков видав «Древнейшую Разрядную книгу официальной редакции» (до р. 1585), (кн. I і II). З матеріалів, зібраних Андрієм Поповим, видано московське «Слово кратко» в оборону монастирських маєтностей (поч. XVI в.), (кн. II), а в книзі III видана збірка нових актів і пам’яток до історії «жидовствующих», зібрана С.Бєлокуровим, М.Соколовим і І.Євсеєвим. Се й було інтересніше для нас.

«Русская старина» дала одну статтю, спеціально інтересну для нас, – П.Пірлінга «Альберто Вимина; сношения Венеции с Украиною и Москвою 1650–1653 г.» (кн. І), вона варта спеціальнішого обговорення на сторонах «Записок». В статтях М.Дубровіна «Русская жизнь в начале XIX в.», що друкувалися далі і в сім річнику, є кілька сторін, присвячених і Правобічній Україні (кн. 1 і 2). Серед кореспонденції В.Жуковського з гр. Барановою один лист з 1838 p.; описує викуп Шевченка з кріпацтва (кн. 4). Кілька статей і заміток меншого значіння присвячено Гоголю. Вкінці варто згадати анонімну «Записку о Киевском университете св. Владимира в 1838 г.» з гострою критикою адміністрації університету.

«Исторический вестник» дав цілий десяток більших і менших, інтересних і неінтересних статеєк і заміток про Гоголя (найбільш цінна П.Щеголєва – «Из школьных лет Н.В.Гоголя», яких докладніше переходити не будемо. П.Щеголєв надрукував іще замітку з поводу біографії Куліша, зробленої Шенроком, повну співчуття для Куліша, але без більшої вартості, в нім подано лист Куліша до Марії Гоголь з 24.IV. 1863 р. («К биографии П.А.Кулиша» – кн. 4). М.Енгельгардт в статтях «Цензура в эпоху великих реформ (1855–1875 гг.)» дотикає й цензури українських творів і подає в витягах звісне «секретное отношение» 8.VII.1863, що обмежило українську літературу самою белетристикою.

П.Роздольський п[ід] т[итулом] «Забытая старина из эпохи самозванщины» (кн. 3) надрукував статейку про м.Путивль і його пам’ятки старини, зв’язані з побутом тут псевдо-Димитрія в 1605 р. (з образками). Проф. Голубовський надрукував свої відчити про того ж псевдо-Димитрія – («Что можно сказать в настоящее время о личности Лжедмитрия», кн. 5). Іславін – «Ляличи» (кн. 4) дає звістки про сю чернігівську маєтність гр[афа] Завадовського.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1903. – Т. 56. – Кн. 6. – С. 1 – 2, 13, 22 (Наукова хроніка).

Автограф зберігається в: ЦДІАЛ України. – Ф. 401, оп. 1, спр. 46, арк. 155, 68, 157. Підпис: М.Г.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 313 – 314.