Львівське наукове товариство імені Шевченка і його внески у вивчення Південної Русі
Михайло Грушевський
Нещодавно минуло десять років відтоді, як Товариство Шевченка у Львові (Лемберґу) реорганізувалося в наукову установу і звернулося до енергійного опрацювання питань, пов’язаних головно з минулим і теперішнім Південної Русі. Працюючи в галузях, суміжних з російською історією, філологією, етнографією, воно упродовж цього десятиліття накопичило у своїх численних виданнях значний обсяг цінного матеріалу й наукових досліджень, що становлять, особливо для російських учених, немалий інтерес, та залишаються серед них дуже маловідомими.
Хоча Товариство імені Шевченка обмінюється виданнями з досить значною кількістю наукових установ і видань у Росії (звіт Товариства за 1902 рік налічує їх близько 60-ти), цей обмін, очевидно, є недостатнім і, судячи з досліджень російських учених останніх років, для них залишаються переважно невідомими матеріали й дослідження з питань, які вони вивчають, опубліковані у виданнях львівського Товариства. З огляду на це, гадаю, для них може бути корисним пропонований мною огляд найважливіших матеріалів і досліджень, вміщених у виданнях Товариства за минуле десятиліття.
Хоч у деяких російських виданнях час від часу з’являються звіти про окремі публікації Товариства [Так, не враховуючи випадкові рецензії, «Киевская старина» систематично подає звіти про «Записки» Товариства; в «Известиях отдела русского языка Академии наук» розпочали систематичні огляди та надрукували огляд видань Товариства за 1898 р.; на сторінках «Журнала Министерства народного просвещения» подавали відгуки на його археографічні видання.], але загальний і систематичний огляд буде, мабуть, незайвим навіть для осіб, які уважно стежать за виданнями львівського Товариства, а таких у Росії навряд чи знайдеться багато.
Я перелічив те, що здалося мені найціннішим чи таким, що матиме інтерес для сучасних історико-філологічних і етнографічних досліджень у Росії (ті, хто цікавиться, на підставі цих вказівок самі відшукають потрібне для них, користуючись покажчиками й бюлетенями Товариства). Якби я захотів вказувати все те нове, що вносять у вивчення Південної Русі ці праці й публікації матеріалів, мені, звісно, довелось би написати кілька великих книг.
Вже й тепер, яким є стан справ з деяких питань, – як наприклад, у деяких розділах історії давньої Русі, зокрема з історії Галичини – на всій її тяглості, з історії козацтва, закінчуючи епохою Хмельницького, з історії нової української літератури, з української діалектології, з українського фольклору загалом, – дослідник не може рухатися, не ознайомившись із зробленим і опублікованим із цих питань Товариством імені Шевченка. І ця моя стаття мала саме таку мету – вказати науковцям, які працюють у цих і суміжних з ними наукових ділянках у Росії, на необхідність знайомства з доробком членів Товариства – в інтересах успішного розвитку цих досліджень.
Гадаю також, що і з методологічного боку праці Товариства можуть бути цікавими й корисними російським дослідникам: як на мене, наприклад, методи вивчення й опрацювання фольклорного, етнологічного й археологічного матеріалів, археографічні й історичні методи, вироблені й застосовані в наукових працях Товариства, у його, так би мовити, наукових лабораторіях (звісно, у переносному сенсі – оскільки лабораторій у буквальному сенсі Товариство не має), мають свої особливості, іноді не лише цікаві, але й повчальні. Втім, це питання суто суб’єктивного характеру. Вповні відчутними залишаються результати цієї праці, накопичені десятилітньою науковою роботою оновленого Наукового товариства імені Шевченка, повний огляд яких я й намагався зробити.
Примітки
Публікується в українському перекладі за виданням: Грушевский М. Львовское ученое общество им. Шевченко и его вклады в изучение Южной Руси // Журнал Министерства народного просвещения. – СПб, 1903. – Кн. 3. – С. 117 – 148.
Хоча Товариство імені Шевченка обмінюється виданнями з досить значною кількістю наукових установ і видань у Росії (звіт Товариства за 1902 рік налічує їх близько 60-ти) – російські наукові установи могли передплачувати видання НТШ та обмінюватися виданнями з ним, але тільки з науковою метою, адже вільне розповсюдження видань Товариства на землях Російської імперії було заборонене до часу першої Російської революції 1905 – 1907 pp.
… «Киевская старина систематично подає звіти про «Записки» Товариства – київські науковці Василь Доманицький та Никандр Молчановський регулярно, по кілька разів на рік подавали огляди «Записок НТШ», див.: Систематический указатель журнала «Киевская старина»: 1882 – 1906 / Сост. И.Павловский и др. – Полтава, 1911. – С. 148 – 149.
…в «Известиях отдела русскаго языка Академии наук» розпочали систематичні огляди та надрукували огляд видань Товариства за 1898 р.; на сторінках «Журнала Министерства народного просвещения «подавали відгуки на його археографічні видання – див.: Лященко А. Издания ученого Общества имени Шевченка во Львове, в 1898 году // Известия Отделения русского языка и словесности Имп. АН. – СПб, 1900. – Т. 5. – Кн. П. – С. 705 – 718; [Аноним.] Рец. на: Жерела до історії України-Руси, видає археографічна комісія Наукового товариства імени Шевченка // Журнал Министерства народного просвещения. – СПб, 1903. – Июнь. – Отд. П. – С. 477.
Мирон Капраль
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 505 – 532.