Історія Товариства

Михайло Грушевський

Перед оглядом я скажу кілька слів про саме Товариство і його видання.

Товариство імені Шевченка заснували тридцять років тому, у 1873 р. На невеликий основний капітал, який склали пожертви (близько 7 тисяч карбованців), придбали друкарню. Товариство мало на меті сприяти розвиткові малоросійської словесності, публікуючи літературні та наукові твори, і його назвали іменем найвидатнішого і найпопулярнішого українського поета Т.Шевченка. Воно, однак, не виправдало покладених на нього сподівань, і тривалий час провадило майже непомітне існування. Причиною були мізерні матеріальні кошти і нестача серед тодішньої молодої русинської інтелігенції людей, які могли б провадити енергійну літературну й наукову діяльність.

Певне пожвавлення у ньому починається, коли воно перебрало на себе видання літературного журналу «Зоря» (1885), який тривалий час залишався єдиним малоросійським літературним органом. Матеріальне становище Товариства поліпшується з 1890 р. Разом з тим, вдовольняючи назрілу потребу, виникає думка про перетворення Товариства в наукову установу, за зразком європейських академій наук. У такому сенсі Товариство реорганізувалося в 1892 p., прийнявши назву «наукового» (Наукове товариство імені Шевченка), а остаточно це перетворення завершили в 1898 p., коли його структура цілком наблизилася до академічної.

У 1892 р. виходить перша книга його наукового органу – «Записки товариства імені Шевченка, видавництво присвячене науці і письменству українсько-руського народу» [У Галичині, за давньою традицією, словами «Русь», «руський» позначають малоросійське, для більшої зрозумілості користуються назвами «Україна-Русь», «українсько-руський», а великоросійське чи російське у прийнятому в Росії сенсі позначають словом «російський», як і поляки.], і Товариство бере на себе видання юридичного тримісячника, заснованого львівськими юристами, – «Часопись правнича».

Особливе пожвавлення наукової діяльності Товариства починається з 1895 р. Автор цих рядків у 1894 р. перебрався до Львова з Києва, зайнявши новозасновану кафедру малоросійської історії, і взяв на себе завідування науковими виданнями Товариства. Головуючи в історичному відділі, а згодом (з 1897 р.) будучи й головою Товариства, я мав можливість залучити до активної участі в ньому місцеві наукові сили, особливо з молоді, і вплинути на розвиток наукових публікацій та органів Товариства. «Записки» перетворили в науковий журнал (1895), започаткували окремі публікації археографічних, етнографічних та етнологічних матеріалів, збірники публікацій відділів (секцій) Товариства – історичного, філологічного й природничо-математичного і т.д.

Сьогодні Товариство імені Шевченка, як я згадував, організоване цілком за типом західноєвропейських академій наук. Йому бракує лише титулу академії й, очевидно, – довго бракуватиме, адже для цього потрібен законодавчий акт, а в нинішній ситуації, коли австрійський уряд у ставленні до русинів керується поглядами поляків, а останні у всякому культурному надбанні русинів вбачають порушення свого status possidendi [стану володіння], – розраховувати на таку милість уряду не слід. Втім, цей брак титулу не заважає львівському Товариству провадити дуже енергійну наукову діяльність і слугувати найважливішим культурним осередком австрійської Русі, яка все ще позбавлена й марно домагається (з огляду на вказані політичні умови) заснування, поряд з існуючими польськими, русинських вищих навчальних закладів і наукових установ.

Адмініструванням Товариства відає правління (виділ), яке щороку обирають загальні збори; наукова діяльність зосереджена у секціях, що складаються з дійсних членів (їх обирає Товариство за наукові заслуги). Секцій є три: історико-філософська (сюди входять і юридичні науки), філологічна та математичних, природничих і медичних наук. Спеціальний характер мають комісії, що є допоміжними органами секцій: археографічна, етнографічна, юридична, лінгвістична й медична.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 505 – 507.