Мовознавство. Фольклористика. Етнографія

Михайло Грушевський

З вивчення малоросійської мови та її діалектів зазначу: видані О.Колессою пергаментні аркуші XII–XIII століть з бібліотеки Лаврівського монастиря, з палеографічними й історико-лінгвістичними зауваженнями [Лаврівські пергамінові листки з XII–XIII в. – «Записки», т. LIV.], дослідження К.Студинського про львівську грецько-малоросійську граматику 1591 р. ‘Аδελφότης [«Адельфотес», граматика, видана у Львові 1591 р. – «Записки», т. VII.], О.Маковея про перші кроки наукового вивчення малоросійської мови в Галичині у XIX столітті [З історії нашої філології – три галицькі граматики (І.Могильницький, Й.Лозинський і Й.Левицький) – «Записки», т. LI і LIV.]. В.Охримович опублікував першу частину своєї великої і вельми цікавої праці про наголос у малоросійській мові [Про наголос в українсько-руській мові. – «Записки», т. XXXIII.].

Дуже багато дають публікації Товариства з діалектології західних, прикарпатських земель: ґрунтовні праці І.Верхратського про угорсько-руські діалекти [Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів. – Говори з наголосом движимим. – «Записки», т. XXVII; Говори з наголосом недвижимим. – «Записки», т. XL, XLIV–XLV.], про діалект лемків, долів чи долинян (в околицях Перемишля і Ярослава), замішанців (у вигині Вислоку) [Про говор галицьких лемків. – «Збірник філологічної секції», т. V; Про говор долівський. – «Записки», т. XXXV–XXXVI; Говор Замішанців. – «Записки», т. III.], – вони містять, крім огляду звукових, морфологічних і почасти синтаксичних особливостей, також збірники текстів і словнички ідіом.

Далі – праці В.Гнатюка про угорсько-руські діалекти – зокрема про словацько-малоруську діалектичну границю: «Русини Пряшівської єпархії і їх говори» («Записки», т. XXXV– XXXVI), критичні статті з цього ж питання у т. XXVIII (вони вийшли окремо під заголовком «Hungaro-ruthenica», 1900) та «Словаки чи русини?» (т. XLII); велике зібрання текстів до неї вміщене у т. IX «Етнографічного збірника». Згадаю ще його замітку про деякі особливості діалекту бойків [До бойківського говору. – «Записки», т. XLVIII.]. Нарешті, велику цінність для діалектологічних досліджень мають збірники народних творів В.Гнатюка, О.Роздольського та ін., записаних з повним дотриманням діалектологічних особливостей (про них йтиметься нижче, при огляді фольклорних матеріалів).

Переходячи до вивчення народної словесності, я передусім мушу згадати про збірник статей Драгоманова з української народної словесності й літератури, який видає філологічна секція. Два опубліковані томи містять перекладені статті, що друкувалися в Росії [«Збірник філологічної секції», т. II і III.] у наступних томах збірника мають вийти чужомовні статті.

Далі вкажу такі дослідження: І.Франка «Козак Плахта, українська народна пісня, друкована в польській брошурі з р. 1625» («Записки», т. XLVII) з цікавими зауваженнями про історію української народної пісні взагалі; В.Гнатюка – про сучасну народну піснетворчість, з багатим збірником таких «нових» пісень [Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності. – «Записки», т. L і LII.]; його ж про народні твори, які оспівують розбійника Яношіка та оповідання про нього [Словацький опришок Яношік в народній словесності. – «Записки», т. XXXI– XXXII.]; М.Дикаріва про вербу в символіці народних пісень [Дещо про вербу яко символ в українській пісні. – «Збірник філологічної секції», т. V.]; О.Колесси – про елементи української народної поезії у творах польського поета Залеського [Українські народні пісні в поезіях Богд. Залеського. – «Записки», т. І.]; дослідження В.Гнатюка [Лірники – лірницькі молитви, слова, звістки і т.ін. про лірників повіту Бучацького. – «Етнографічний збірник», т. II.] та К.Студинського [Лірники. – «Зоря», 1894.] про галицьких лірників і їх репертуар.

Зібрано дуже багато і взірцево, з цілковитим дотриманням справжнього вигляду й мови, із вказанням паралелей та аналогій, видано творів народної словесності – головно галицької та угорсько-руської.

На першому місці стоять кілька великих систематичних збірників, видання яких Товариство розпочало в останні роки, не вдовольняючись дрібними збірками, іноді досить випадковими за складом, які зазвичай фігурують у різних етнографічних виданнях. Так В.Гнатюк видав у двох томах багатющу збірку легенд із галицьких записів (440 позицій) [Галицько-руські народні легенди. – «Етнографічний збірник», т. XII і XIII, 1902.], том народних анекдотів, також із галицьких записів (700 позицій) [Галицько-руські анекдоти. – «Етнографічний збірник», т. VI, 1899.].

І.Франко розпочав грандіозний – перший опублікований том містить близько 3000 приказок на літери «А», «Б» й половину «В» (вони розміщені за першими літерами тексту), з пояснювальними зауваженнями й паралелями [Галицько-руські народні приповідки. – «Етнографічний збірник», т. X, 1904].

Осип Роздольський видав два великі збірники галицьких народних казок і новел [Збірник казок («Галицькі народні казки») – перша половина т. І «Етнографічного збірника», друга – як окремий (VII) том того ж збірника. Збірник новел («Галицькі народні новели») вміщує VIII том збірника.]. З дрібніших збірок так само однорідний характер має колекція народних переказів з приводу коронації, зібраних Дикарівим [Народна гутірка з поводу коронації. – «Етнографічний збірник», т. V.], колекція народних анекдотів, зібрана Шимченком [Українські людські вигадки. – «Етнографічний збірник», т. І.], маленький збірник непристойних весільних пісень, підготований Мих. Максимовичем [Сороміцькі весільні пісні. – «Матеріали до етнології», т. І.] та ін.

Друга серія охоплює великі збірки фольклорних матеріалів з певної місцевості: В.Гнатюка записи з Угорської Русі в трьох томах: перші два містять легенди, новели, казки, оповідання й анекдоти, зібрані ним переважно у східній частині Угорської Русі [Етнографічні матеріали з Угорської Русі. – «Етнографічний збірник», т. III і IV, 1897 – 1898.], третій том – також у записах із західних угорсько-руських комітатів, укладений за селами, в яких вони записані, переважно як діалектологічний матеріал, та пісні, записані у Бачці (в угорсько-руських колоніях комітату Бач-Бодрог) [Етнографічні матеріали з Угорської Русі: західні угорсько-руські комітати, II. Бач-Бодрогський комітат. – «Етнографічний збірник», т. X, 1900.].

І.Колесси – великий збірник народних пісень, зібраних у с. Ходовичах Стрийського пов[іту], з мелодіями, записаними ним [Галицько-руські народні пісні з мелодіями, зібрав у селі Ходовичах д-р Іван Колесса. – «Етнографічний збірник», т. XI, 1901.]. З менших збірок фольклорного матеріалу такий характер мають збірки: Дикаріва –народні казки й анекдоти, записані в Кубанській області [Чорноморські народні казки й анекдоти. – «Етнографічний збірник», т. II.], Р.Кайндля – буковинські фольклорні матеріали [Фольклорні матеріали із збірки проф. Р.Кайндля. – «Етнографічний збірник», т.V.], народні загадки, зібрані Я.Миколаєвичем у с. Половому, та ін. [Людові загадки з Камянецького повіту (110 номерів). – «Етнографічний збірник», т. V.]

Немало зроблено й видано для вивчення народного життя. Опису народного життя й побуту цілих етнографічних груп присвячені дві великі праці: В.Шухевича про гуцулів [Гуцульщина, нап[исав] Шухевич. – «Матеріали до українсько-руської етнології», т. II, IV і V, 1899 – 1902.], це найцікавіше і найоригінальніше з українських, а можливо, навіть і зі слов’янських племен; до цього часу вийшло три книги, що містять вельми різноманітний матеріал, зібраний довгорічними спостереженнями, хоч і не зовсім уміло опрацьований, – розкішне видання з безліччю ілюстрацій.

Друга – В.Гнатюка про русинів у Бачці (угро-руській колонії на нижньому Дунаї, у комітаті Бач-Бодрог): їм він присвятив велику статтю у XXII томі «Записок» («Руські оселі в Бачці»), великий збірник пісенних текстів (в IX томі «Етнографічного збірника»), а питанням їх національності займається у своїх згаданих вище статтях з діалектології; поза тим, у т. LIII «Записок» він видав невелику хроніку Керестури – головної з цих колоній.

Життю і побутові угорських русинів присвятив невелику працю Ю.Жаткович, один з місцевих (на жаль, дуже нечисленних) угорсько-руських дослідників [«Замітки етнографічні з Угорської Русі» («Етнографічний збірник», т. II) містять такі розділи: класифікація угорських русинів, народний календар, весілля, народження, хвороби, похорони, одяг, харчі, господарство, дещо з усної літератури, звідки угорські русини діставали церковні книги?]. Нарешті, С.Томашівський підготував вельми цікаву працю зі статистики Угорської Русі [Угорські русини в світлі мадярської урядової статистики. – «Записки», т. LVI.].

Спеціальні праці: В.Охримовича про залишки комуністичного ладу у гірських бойків (заголовок статті, можливо, не зовсім відповідає змістові, але самі факти гірського господарства надзвичайно цікаві) [Останки комуністичного устрою у галицьких бойків-верховинців. – «Записки», т. ХХХІ-ХХХІІ.]; І.Черкаського про спадщину в українському звичаєвому праві [Спадщина в українськім праві звичайовому. – «Часопись правнича», т. IX.]; І.Франка й Ф.Колесси – про народні вірування галицьких підгірян (околиці Коломиї, Стрия і Дрогобича) [І. Франко, ; Ф.Колесса, Людові вірування на Підгір’ї, в с. Ходовичах. – «Eтнографічний збірник», т. V (народна космологія і метеорологія, погляди на органічний світ, рослин, звірів і людину, явища господарського й суспільного життя, календар і свята, міфологія і демонологія).]; низка статей М.Дикаріва з міфології [Я назвав головні з них вище; крім них у посмертному збірнику його статей вийшли: «Кого треба розуміти під рахманами й ідентичними з ними русалками?», «Пояснення до колядок», «Чудесна річка в домі господаря».], про народні вірування про св. Миколая [Великий бог Микола. – Там само.], далі – його ж матеріали з народної ботаніки [Знадоби до народної української ботаніки. – Там само.].

Чекає на видання його великий календар народних вірувань, що залишився в рукописі; за життя він видав описи Різдвяних свят на Кубані [Різдвяні свята в ст. Павловській, Єйського одділу. – «Етнографічний збірник» т. І.]. Невеликий календар з західного Підгір’я Галицької Русі видав М.Зубрицький [Народний календар (звичаї і повірки). – «Матеріали до українсько-руської етнології», т. ІІІ.].

Весільний ритуал дуже детально і старанно описала П.Литвинова-Бартош, за спостереженнями у Глухівському повіті Чернігівської губернії [Весільні обряди і звичаї у с. Землянці Глухівського повіту. – «Матеріали до українсько-руської етнології», т. III.] та Он. Гриша, за спостереженями у Гадяцькому повіті Полтавської губернії [Весілля у Гадяцькому повіті у Полтавщині. – «Матеріали до українсько-руської етнології», т. І.].

Збірку гуцульських замовлянь, з різних записів, видав І.Франко [. – «Етнографічний збірник», т. V.]. Про дитячі ігри, пісні і загалом життя дітей галицького селянства – стаття М.Дерлиці [Селянські діти. – Там само.]. Про сходини сільської молоді – програма, з великим коментарем, М.Дикаріва [Програма до збирання відомостей про громади й збірки сільської молоді (вулицю, вечерниці, досвітки й складки). – «Матеріали до українсько-руської етнології», т. III.].

Про народні музичні інструменти – стаття автора, який приховав своє ім’я під криптонімом Боян [Народні музичні струменти на Вкраїні. – «Зоря», 1894.]. Про писанки північно-східної Галичини, їх виготовлення й орнаментацію – дослідження М.Кордуби [Писанки на галицькій Волині. – «Матеріали до українсько-руської етнології», т. І.], з великим атласом рисунків.

Для матеріальної культури: В.Гнатюка про народне харчування і кухню в Галичині [Народна пожива і спосіб її приправи. – Там само.] та дуже цікавий її хіміко-фізіологічний аналіз відомого фізіолога І.Горбачевского [Причинки до пізнання виживи сільської людності галицького Поділля. – «Збірник математично-природописно-лікарської секції», т. V (медичний розділ).].

Про влаштування селянського двору є стаття М.Могильченка (спостереження з Чернігівської губ[ернії]) [Будівля на Чернігівщині. – «Матеріали до українсько-руської етнології», т. І.], а також має вийти стаття М.Русова за спостереженнями з Полтавської губернії. Про народні промисли: про гончарство (за спостереженнями у с. Олешні Чернігівської губ[ернії]) М.Могильченка [Гончарство у с. Олешні у Чернігівщині. – «Матеріали до українсько-руської етнології», т. І.] та подібна, за спостереженнями у с. Опішні Полтавської губернії, М.Русова має з’явитися у найближчому томі «Матеріалів»; про ткацький і кушнірський промисли, за галицькими спостереженнями, В.Гнатюка [Ткацтво у Східній Галичині. – Там само, т. III; Кушнірство у Галичині. – Там само, т. І.]; про обробку дерева А.Веретельника [Рубання і виготовлювання дерева. – Там само, т. ІІІ.]; про рибальство українців у Добруджі Ф.Волкова [Українське рибальство у Добруджі. – Там само, т. І.].

Примітки

…збірник статей Драгоманова з української народної словесності й літератури, який видає філологічна секція. Два опубліковані томи містять перекладені статті, що друкувалися в Росії; у наступних томах збірника мають вийти чужомовні статті – див.: [Драгоманов М.] Розвідки Михайла Драгоманова про українську народню словесність і письменство. – Львів, 1899 – 1900, 1906 – 1907. – Т. 1 – 4 (= Збірник філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка, т. II і III, VII і X).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 526 – 532.