Сумний вечір

Михайло Грушевський

Усе повкладалося, все вже заснуло,

Масла зовсім в каганці небагато…

Марно сиджу я – не хоче паперу

Рука більш рядками каляти…

Щиреє слово мене підкріпило,

Крила пришило в мене за плечима,

З тими крилами літав я високо,

Скрізь зазираючи пильно очима.

Звідки і сила взялася у мене,

Звідки й той час для роботи,

Йшла моя праця так добре та мило!

Гарная доба, без жалю, турботи!..

Тільки затих вже той голос привітний,

Щирого слова вже більше не чути,

Сила пропала, крила одпали,

Не можу я вже полинути!..

Часи ідуть, каганець загасає,

Півні вже вдруге співають,

Сумнії думи в головоньці ходять,

Сум та нудьга все мене допікають…

Наче шепоче все щось мені в вухо,

Наче лунає кглі мене –

Нащо ти гнешся, кому користь з сего?

Кинь, хлопче, працю нікчемну.

Справді, дарма я тут часи все трачу,

Ой, підвели мої мрії!

Як загасає цій гнотик маленький,

Зникли і марні надії.

9 грудня р. Б. 1884

Примітки

Перша публікація: Слово і час. – 1996. – № 10. – С. 21. Вірш є частиною листа до І.Нечуя-Левицького від 21 (9) грудня 1884 р.

Подається за чистовим автографом: Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського. – Ф. 1. – № 27859. Збереглася також чернетка цього вірша, датована 3–8 грудня, і фрагмента згаданого листа (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 104), Раніші авторські варіанти заголовка, згодом закреслені, – «Дума вечірова», «Сумні думи».

До І.Нечуя-Левицького М.Грушевський надсилав низку своїх віршів і прозових творів, питаючи поради й оцінки у досвідченого майстра. Твір навіяний піднесеними почуттями юнака, які спочатку опанували його після одержання приязного листа. Але на другий лист відповіді не було більше місяця, і молодого початківця охопило хвилювання, сумніви у своїх письменницьких здібностях.

«…Так добре йшла моя праця, так швидко писалося серед гармидеру пансіонського й колотнечі, як не писалося й літом, на волі…, а тепер й перо в руках не держиться, думки йдуть зпокволу, недоладу, якісь недужі, дак що я й кинув своє писання, нічого не виходить». – Листування Михайла Грушевського. – Т. 1. – С. 30.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 48.