До Тараса
Михайло Грушевський
Тарасе мій добрий, мій батьку єдиний!
Як часом почну я тихенько читати
Думки твої нудні та щирі зітхання,
Або твої співи сумнії співати, –
Як зробиться важко мені, бідоласі, –
Чому я не жив у ту добу, в ті часи,
Як ти ходив сумуючи по пишному світу,
Втішав людей та клав свої святі заповіти;
Чом не міг прийти до тебе, твоїм словом впитись,
Та глибоко [твоє] слово в серці схоронити,
Щоб воно в годину тяжку од гріха вдержало,
А як буде дуже важко, мене підкріпляло.
Квітня 13, р.Б. 1884
Примітки
Перша публікація: Пам’ять століть. – 1996. – № 3. – С. 55.
Подається за автографом: ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 56. – Арк. 5.
Та глибоко [твоє] слово в серці схоронити… – в автографі, вважаємо, помилково М.Грушевський написав «своє слово», виправляємо цю описку з огляду на зміст усього твору.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 37.