До Тараса

Михайло Грушевський

Тарасе мій добрий, мій батьку єдиний!

Як часом почну я тихенько читати

Думки твої нудні та щирі зітхання,

Або твої співи сумнії співати, –

Як зробиться важко мені, бідоласі, –

Чому я не жив у ту добу, в ті часи,

Як ти ходив сумуючи по пишному світу,

Втішав людей та клав свої святі заповіти;

Чом не міг прийти до тебе, твоїм словом впитись,

Та глибоко [твоє] слово в серці схоронити,

Щоб воно в годину тяжку од гріха вдержало,

А як буде дуже важко, мене підкріпляло.

Квітня 13, р.Б. 1884

Примітки

Перша публікація: Пам’ять століть. – 1996. – № 3. – С. 55.

Подається за автографом: ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 56. – Арк. 5.

Та глибоко [твоє] слово в серці схоронити… – в автографі, вважаємо, помилково М.Грушевський написав «своє слово», виправляємо цю описку з огляду на зміст усього твору.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 37.