Чернець
Михайло Грушевський
Там, за срібною річкою,
Що смугою сяє,
Он там, за крутою горою,
Зеленню що вкрилася гарно,
Он там, там ставок під вербами
І хата – моя була ще колись-то.
Була… Всі тепера у полі,
Запевне, й обжинок вже близько…
Дивляться пильно старечії очі
Крізь гору в затишну долину,
А сльози течуть по щоці худорлявій,
Кап-кап на холодну цеглину.
Псалтирні листки перегортують пальці,
А думки далеко гуляють,
Далеко од келії тихой та темной
По вільному світу літа[ють].
Заглянуть й туди, де кудлатії груші
На старую хату схилились,
И туди, де Словутиця сивий сердито
Ганя кучерявії хвилі.
Послухає пісні козачії в лузі,
В степу на могилі спочине,
Та й знову літає, та й знову гасає,
Дурно і хвилини не гине.
Тай довго стоїть ще старий нерухомо,
Тай очі старі тихо плачуть,
За тими слезами ні річки, ні гаю
Нарешті нічого не бачить…
Але загуло у високій дзвіниці,
Раптово чернець сполохнувся,
Скоріш похрестився, «бісовську ману» ще полаяв
І мерщій до вечерні метнувся.
М.Заволока. Р.Б. 1884, 24 грудня (Піфагор Кружник)
Примітки
Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 94 – 95. Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 45.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 49 – 50.