Романтичний заповіт

Михайло Грушевський

Переспів

Горить моє серденько бідне з кохання,

Без тебе я наче вмираю,

Але як побачу я погляд твій гордий, –

Всі речі кудись улітають.

Кохаючи тебе, мовчатиму лучче,

Щоб слова зневаги не чути,

Щоб гордеє слово надій не згубило,

Що часом ворушаться в грудях.

Швидко мене вже в холстину обернуть

І у мокру сховають могилу,

Дак от що тоді ізроби ти, дівчино,

Хай щастить тобі Божа Сила!

Як гарна весна на землі зацарює,

Прийди й сядь в мене на могилі,

На білій опоці, де яблонь пахуча

Розвісила гойнії гілля.

Багато квіток запашних та розкішних

Побачиш ти там коло камня –

Ті квіти розкішні зійшли з мого серця,

А пахощі їх – то кохання.

Зірви ти квіток тих, дівчино, й послухай –

Почуєш од їх, моя мила,

Ті речі про щире та палке кохання,

Що зтліли із серцем в могилі.

Жовтня 28, р.Б. 1884

Примітки

Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 83.

Подається за автографом: ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 56. – Арк. 17.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 47.