Я малоросс
Михаил Грушевский
Я малоросс, моя страна –
Гнездо борцов за честь и волю,
Лежит теперь порабщена,
Горюя, плачась на недолю.
В презреньи милый наш язык,
Молчать мы уж давно привыкли,
Шутить над нами всяк привык
И мы с насмешками уж свыклись.
Уж много слабых сыновей
Тебя забыли, Украина,
Те – аргусы земли ж своей,
Те руку лижут господина,
Одни молчат в неволе этой,
Те отреклися от тебя,
Чем заслужила эту кару
Отчизна бедная моя?
Не тем ли, что в годину скорби
Детей на битву ты слала,
Что средь печалей, разорений
Ты твердо знамя все ж несла,
Боролась ты за честь и волю,
Несла знаменья ты креста.
За что ж тебя теперь постигли,
Неволя, рабство, нищета?
За то ль, что кровью обливаясь
И волю уж отбив себе,
Москве дала на сохраненье,
На радость гибельной судьбе
Соединясь с Москвой коварной,
Хранила честно договор,
Лья кровь из-за неблагодарной,
Как льешь ее и до сих пор.
И за покорность, за смиренье
Ты оскорбленья лишь несла
И чашу горя, унижений
По каплям выпила до дна.
Терпи, Украйна, уж недолго
Тебе осталося терпеть.
Уж скоро, скоро крик призывный
Повсюду должен прогреметь.
Настанет час, и крик призывный
Вдруг прогремит во все края,
В союз мы станем неразрывный
За тебя, родина моя.
Перед порывом силы честной
Москва недолго устоит,
Падет она, Украйна встанет
И вновь свобода зацарит.
Волною гордой в край из края
Промчится нашей речи звук,
Подымем мы свободы знамя
И уж не выпустим из рук!
2.ХІ.1883
Примітки
Перша публікація: Пам’ять століть. – 1996. – № 3. – С. 57–58.
Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 41.
Те – аргусы земли ж своей… – у грецькій міфології Аргус – багатоокий велетень, невсипущий сторож. У переносному значенні вживається як презирлива назва жорстокого безпринципного наглядача.
Соединясь с Москвой коварной, / Хранила честно договор… – М.Грушевський має на увазі Переяславський договір 1654 р., в результаті якого Українська держава з її республікансько-демократичною формою правління опинилася у складі монархічної Росії і була позбавлена можливостей подальшого розвитку. Звичайно, кожна зі сторін бачила в цьому договорі ефективний засіб для реалізації власних планів: Б.Хмельницький прагнув, використовуючи Росію як важіль, нарешті вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої та розбудувати власну державу. Московський же цар хотів часткову залежність України перетворити на цілковиту, спочатку обмежити, а в перспективі скасувати українські автономні права та вольності, і це фактично вдалося: брутально порушуючи т.зв. «березневі статті» 1654 р., Москва в наступні десятиріччя форсувала поступовий, але невпинний процес втрати Українською державою своїх етнічних рис, ліквідації суспільно-політичних органів влади. Негативна оцінка молодим М.Грушевським цього політичного чину Б.Хмельницького виявилася і у формі датування деяких віршів: 1883 рік він називає 229-м роком неволі, ведучи її відлік саме з 1654 року (див. два наступні поетичні тексти).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 27 – 28.