Слав’янські брати
Михайло Грушевський
На лану слав’янськім скрізь чвари та бучі,
Встає брат на брата тай меншого душить.
Забули про рідну бідашнюю мати,
Що їх породила, а долі їм дати
Не вміла небога… Сини розійшлися
До різних панів все на послух, в науки
До греків, латинців, той з німцем злигався.
А ті вже і раді, що дурні у руки
Самі їм полізли. Тай ну заходитись,
Слав’янських братів щоб зовсім розрізнити,
Вже їх научали і києм, і словом,
А ті дякували їм чолом…
Тай не дурно вчили, як хочете знати –
Вернулися браття додому з науки,
Зійшлися докупи – братів не пізнали…
З-за лану батьківського чвари й докуки,
А далі за коси, киї та сокири,
І шаблям тай списам було не без діла.
Гуляє ляхівський кийок на Вкраїні,
Московські шаблюки ляхів потрощили.
Миються пики, тріщать братські спини,
Не дурно дав Біг нашим братікам сили…
А німець та турок, дякуючи Бога,
Тим часом забрали батьківськії лани,
Тай браття тепер-таки, скільки хто мога,
Працюють у турка, в німецького пана.
Хоть би ж сеє горе братів научило
Покинути чвари та разом устати,
Як браттям, узятись усім за це діло
Тай геть і побити своїх супостатів…
Ні, й досі цих чвар у їх дуже доволі,
Ще й досі бажають других за[г]нуздать,
Деякі й гнуздають, а інші в неволі,
В ярмі у німоти кректять…
Але ж я надії усе не кидаю,
Що знову докупи зійдуться брати,
Всі чвари забудуть, кайдани зламають,
Знов вільна Слав’янщина буде цвісти.
Лютого 6, р.Б. 1884
Примітки
Перша публікація: Пам’ять століть. – 1996. – № 3. – С. 56–57.
Подається за автографом: ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 56. – Арк. 4. Чернетка початку цього вірша зберігається у: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 73 зв.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 36 – 37.