22 – 23.03.1911 р. До І. Джиджори
Київ |
Варіанти тексту
|
||
Дорогий Іван Миколаєвич!
Хоч за Вашу неакуратність треба б рівно відвдячуватися віддячуватися неакуратністю, але попробую вили[н]ути a contra – via. Лист Ваш тільки що дістав, і щоб Ви дістали відповідь на суботу, мушу відписати в тій же хвилі.
Чи буде зміна Кабінету – ще не знати. Якби був – се саме по собі не значить іще зміни курсу. Але що останнім моментом у Столипіна був націоналізм і гоненіє на інородців, то можливе деяке ослабленнє ослаблення курса против проти українців і поляків etc.
За відомости відомості дякую, прошу написати знову. Претенсії Претензії суспільности суспільності, чому я не стаю в кождій хвилі до услуг, коли її верховоди дають Wink-a своїм наймита[м] смарувати мене начорно, – звичайна наївність грубошкіра = рутенська. Виступати Вам з Комітету через те, що «Ділу» дали б (правдоподібно!) бефель против проти мене, – не бачу ніякої причини. Хіба виступити в Комітеті против проти такого поведення комітетського органу. Крім статей його, знаю від Павла Фил[иповича], що звідси був післаний посланий протест для надруковання надрукування уже давно, але досі не надрукований.
Про стипендії нічого не знаю – знаєте, що Олесн[ицький] мині мені казав, що вставлена на те позиція, і я поручав добитися права рекомендації для Наук[ового] тов[ариства], але сей дезідерат прийнятий досить зимно. Ніякого скільки-небудь серіозного серйозного порученія мині мені ніхто не давав, а на таке говореннє говорення, що котромусь послови послові <принесла слина> (але й того не пригадую), трудно робити якісь серіозні серйозні заходи.
Коли не дістану знову урльопу на літній семестр, мабуть, подамся на пенсію – занадто уїлися мині мені й чужі, й «свої», старі й молоді.
Всього найкращого!
Ваш М.Г[рушевський]
Примітки
Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 113 – 113 зв., 115).
Місце написання встановлено за змістом, дату – орієнтовно за попереднім листом І.Джиджори від 21 (8) березня 1911 p., на який цією кореспонденцією відповідає М.Грушевський.
Але що останнім моментом у Столипіна був націоналізм і гоненіє на інородців… – Йдеться про виданий 2 лютого 1910 р. циркуляр Міністерства внутрішніх справ Росії, у якому губернаторам наказувалося не дозволяти засновувати національні товариства, що призводить до поширення ідей національної окремішності.
Світлана Панькова, Володимир Пришляк
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 222 – 223.