Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] Die Reste der Germanen am Schwarzen Meere

Михайло Грушевський

Eine ethnologische Untersuchung von dr. Richard Loewe,
Галле, 1896, XI+269

«До найпривабніших задач етнологічної науки, каже автор на вступі, належать, безперечно, досліди про розкидані дрібні останки народів». Ся досить зрозуміла цікавість віддавна вже притягла особливу увагу до останків готської, чи краще сказати – взагалі східногерманської колонізації на Чорномор'ї; в другій половині сього століття не переставали появлятись розвідки про них, головно німецьких і російських учених; останніми були розвідки Васильєвського (1878), Томашка (1882), Брауна (1892). Тепер д[октор] Леве присвятив чималу спеціальну студію сим останкам.

Книжка поділяється на чотири розділи, присвячені останкам германців в Малій Азії, в околицях Тамані, коло Каспійського моря, в Криму і в Мізії. Найбільше місця присвячено готам таманським – тетракситам і кримським. Розділ про таманських готів (с. 19 – 105) найбільш інтересний; автор зводить докупи гадки про них і приходить до переконання, що їх останки існували до кінця XVIII в. і щезли, аж коли російське правительство, здобувши Тамань, наново її колонізувало; він се толкує тим, що відокремлене положення сих готських осад на Таманськім півострові (чи острові) давало їм можливість довго задержати свою національність.

Дійсно, він наводить ряд згадок про готів на Кавказі, «в сусідстві Колхіди» і т. ін. (між іншим і згадку «Слова о полку Ігоревім» про «готських красних дів» він прикладає до сих таманських, а не кримських готів – с. 35), потім вирізняє ті звістки про чорноморських готів взагалі, що, на його думку, мусять прикладатись до кавказьких готів, але сі звістки дуже загальні, і притім існує велика перерва в звістках, що згадували б якраз про таманських готів (більш-менш для VII–XIII в.); се все до певної міри ослаблює вивід автора, хоч він обставив його дійсно досить сильно.

Менше нового і оригінального міг автор сказати про готів кримських; він зводить докупи звістки про них, аналізує язиковий матеріал Бусбека і приходить до виводу, що се був діалект західногерманський, але під готським впливом (с. 163). Сих кримських, як і таманських, готів автор уважає герулами, але всі доводи його на се, окрім простої правдоподібності, опертої на східній позиції герулів, могли бути тільки дуже гіпотетичні.

Автор старавсь, скільки міг, використати літературу; одначе дещо, от як декотрі російські розвідки, здається, знав він з других рук. Тому в деяких питаннях не міг він стати безпосередньо на грунті і мусив повторяти як факт чужі гіпотези; вкажу його звістки про готського топарха, відносини кримської Готії до Святослава й ін. (с. 217 – 218). Але взагалі праця автора становить солідну і корисну вкладку в літературу питання.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1899. – Т. 28. – Кн. 2. – С. 1 – 2 (Бібліографія).

Леве Ріхард – німецький лінгвіст, етнолог. Автор праць «Reste der Germanen am Schwarzen Meere. Eine ethnologische Untersuchung» (1896), «Die krimgoten Frage» (1902-1903).

…розвідки Васильєвського (1878), Томашка (1882), Брауна (1892) – Васильєвський Василь Григорович (1838–1899) – російський історик-візантолог.

Томашек (Tomaschek) Вільгельм (1841–1901) – географ та орієнталіст.

Браун (Braun) Фрідрих (1862–1942) – німецький історик, філолог-романіст. Іноземний член-кореспондент АН СРСР (1927).

…язиковий матеріал Бусбека… – Бусбек Огі Жіслен де (Augler Ghislain de Busbecq) (1522–1592) – всебічно освічений фламандський гуманіст, дипломат на службі у Габсбургів, колекціонер старожитностей, ввіз з Туреччини в Європу деякі види рослин та тварин, які згодом були акліматизовані.

Бусбек знав декілька мов та сполучав особисту лінгвістичну обдарованість з найкращими досягненнями науки того часу, що й визначило його внесок у мовознавство. Бусбеком був укладений словник з приблизно 70 слів так званої «кримсько-готської мови», якою, за його свідченнями, розмовляли нащадки готів Криму.

Основні праці: «Legationis turcicae epistolae IV» (1589), «Epistolae ad Rudolphum II Imperatorem e Gallia scriptae» (1632); повне зібрання творів з’явилося в Лейдені в 1633 р. та в Базелі в 1740 р.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 65.