1 пол. 09.1923 р. До О. Олеся

Дорогий Олександр Іванович!

Не відписував зараз на В[ашу] картку з Davle (без дати) – бо післав послав якраз листа на книгарню, бо Косак писав, що застав Вас у Празі. Думаю, що його дістали. Косак мав Вам розповісти про мене – але тепер довідавсь, що бачив Вас тільки хвилями. Правда, що й розповідати не було нічого особливого. Пропозиції мині мені зроблені від Подєбрад[ської] Академії застряли застрягли очевидно в піску, мабуть люде люди, котрим мене бачити не приємно, скористали з того, що я поставив жаданнє жадання більшої платні, і постарались сю справу поховати: мовляв, справа безнадійна, що нема чого її й підіймати в міністерстві. Мині Мені ж неможливо руйнуватись до решти, по відомостям, які я мав, меньше менше як за 3.000 місячно не проживеш з сім’єю, а що ж буде з переїздом – скільки то коштуватиме підняти книжки і все барахло?!

Написав оден один чоловік «неофіційно», чи не міг би я взяти місце ще і в Педаг[огічному] Інституті, мовляв се покриє ріжницю різницю до 3.500. Але взяти тижнево 6 + 6 годин, се значить цілком зріктись наукової праці. Я відписав, що принціпіяльно принципіально не відмовився, але треба так якось скомбінувати, щоб я не мав більше 3-х днів на тиждень занятих зайнятих – разом яких 9 годин тижнево. Але я взагалі маю те вражіннє враження, що з сього мабуть не буде нічого: мабуть дехто домагається, дехто хоче спекатись, і кінець кінцем скінчиться на таких розмовах. Нині треба робити угоду на зимове помешканнє помешкання.

Вступну статю статтю я післав послав, крім кінця. Лаврів далі водить мене з грошима. З Калюжним я не бачивсь. Він писав, що хотів би мати розмову зо мною, але з тим і поїхав. Моя «Історія укр[аїнської] літер[атури]» на Україні заборонена, мабуть просто в силу того, що се заграничне виданнє видання. Я підкінчую тепер IV том, але не збираюсь скоро друкувати, бо книжний торг цілком упав – як Вам мабуть звісно.

Може вже на Україні доведеться?! Листи, котрі відти одержую, переняті все-таки деяким вдоволеннєм вдоволенням з «національного курсу», його там не вважають цілковитою фікцією, житє життя навчило бути вдоволеними і малим!

Писав до мене сими днями Гольдельман в справі Подєбрад[ської] академії й між иньшим іншим порушив справу своїх книг, котрі лежать разом з Вашими в складі бувшого ОУУкса. Сі книги перейняв в своє завідуваннє завідування Юрій Пил[ипович], переймаючи склад від Крекотня спільно зо мною. Але перейняти склад він перейняв, але грошей за нього не платить, очевидно через своє безгрошіє, а мабуть і через те, що Гольдельман і Ви теж йому не платите своєї части. Так можна склад і втеряти. Я се й пишу Гольдельману на його листа.

Які Ваші пляни плани жительства? де оснуєте на зиму Вашу сім’ю, в яку школу направляєте сина? Наші привіти Вірі Антоновні й Вам.

Ваш щирий М.Гр.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ІЛ, ф. 114, № 16/33).

Місце написання та дата встановлені орієнтовно за змістом.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 256 – 257.