5.02.1923 р. До О. Олеся

Ну се справді неабиякий успіх, дорогий Олександр Іванович, коли Ваших таки випустили! Я, правду сказавши, не сподівався сього! Видко, що Вами таки дорожать. Що ж до мене, то ніяких пропозицій, про котрі питаєте, мені не роблять, і взагалі я не маю вже давно ніяких зносин з сими сферами, не тільки безпосередніх, а навіть і посередніх. Союз наш післав послав останній транспорт обуви, одежі etc. 16.XI через Міжнародній Червоний хрест в адресу Українського Червоного хреста, й І.І.Холодний, член головної Управи Укр[аїнського] Черв[оного] хреста, се одинока скільки-небудь «прикосновенна» людина, з котрою Союз ще має зносини – поки не дійде до наших уповажнених уповноважених сей транспорт. Поведеннє Поведення сфер з нашим Союзом (в справі посилки книг etc.) цілком відбило у мене всяку охоту до яких-небудь зносин з ними. Не можна їм вірити.

Ми живемо тихенько. Кулюня була вхопила гріп грип і дуже стрівожила стривожила нас, тепер їй краще. Я дописую II том своєї «Історії укр[аїнської] літератури», над котрою працював останніх 1,5 роки.

Коли приїде Віра Антоновна й Олег, сердечно привитайте привітайте їх від нас!

Ваш М. Г.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ІЛ, ф. 114, № 16/16).

Місце написання – за змістом.

…коли Ваших таки випустили!.. – Тобто, дружині та сину О.Кандиби радянська влада дозволила виїхати до нього за кордон.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 245.