29.09.1923 р. До О. Олеся

Дорогий Олександр Іванович!

Дістав В[ашого] листа і картку з 25.IX. Хвилює нас Ваш живий інтерес до наших плянів планів. Я не відмовляюсь, я написав Педагог[ічному] Інституту так я[к] хотів той молодий чоловік, що приїздив (Стахів на ім’я): згожуюсь згоджуюсь виставити свою кандидатуру, з тим щоб в разі вибору Педагог[ічний] Інст[итут] порозумівся з Подєбрад[ською] ак[адемією]. Мені 12 годин тяжко, і кілька разів на тиждень з Подєбрад до Праги теж, але Ст[ахів] просив, щоб я сього не згадував – «ми», мовляв, «се все зробимо – Ви будете мати асістента асистента, котрий Вас виручатиме» etc., але не ставте ніяких умов, щоб не утрудняти. Таку відповідь післав послав я 20.IX Терлецькому, котрий мене запитував. З того часу не було нічого – ні від Мицюка, ні з Педагог[ічного] інст[итуту]. Тимчасом час не стоїть, і позавчора прийшлось найняти торішню хату на зиму і дати задаток, бо инакше інакше могла б утікти.

Отже я не відмовлявсь і не відмовляюсь, але не маю великих надій. Шап[овал] хоч і плакав перед Вами, але щирим бути він органічно не може, і коли він говорив Вам, що сподівається бачити мене на своїм місці, то се значить треба зрозуміти, що він уживе всіх заходів, щоб мене не пустити до Праги. Будьте взагалі з ним обережно; потім ще, чого доброго, скаже, що я Вас підсилав до нього, і под[ібне]. Не можу знати, коло чого крутиться та інтрига, але відчуваю, що є. Одні хочуть, иньші інші завзялись не пустити.

Паспорта я не маю (тільки УНР). Я чув, що професори тих шкіл мають чеські паспорти, отже думав, що коли справді дістану там місце, то дістану паспорти і візи для себе, М[арії] С[ильвестрівни] і К[атерини] М[ихайлівни]. Маю папірець ще з 1921 p., котрим Масарік (себто його канцелярія) мене повідомляла, що ним виданий наказ видати мені (дипльом) (диплом) пас[порт] коли б я потрібував. Я тоді не скористав з сього, може в крайности крайності прийшлось би тепер се пригадати.

Фактичні помилки в моїй статі статті Ви таки справте – не годиться, щоб статя стаття, яка йде в збірнику Ваших творів, мала неточности неточності фактичні. Коли самі не хочете, пришліть коректуру мені, і напишіть, що ще – я справлю. Статя Стаття без кінця, як Ви бачили, я питав Лаврова, як великий кінець треба – скільки вийшло в друку і скільки місця, але він не написав. Грошей він досі мені не доплатив, 720 корон, скільки раз обіцяв, і все ще нема, коли Вам не в труд, нагадайте, щоб вислав.

Витаємо Вітаємо щиро Вас і Ваших усі!

Г.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ІЛ, ф. 114, № 16/34).

Місце написання – за змістом.

…той молодий чоловік, що приїздив… – У час, про який йдеться у листі, Матвій Стахів був головою Української Академічної Громади у Празі, мав докторат права. У кінці вересня 1923 року за завданням Українського громадського комітету він відвідав М.Грушевського у Бадені. Детально про це він описав у спогадах: «Чому М.Грушевський повернувся в 1924 році до Києва? (Жмут фактів і уривок зі спогадів) – ЗНТШ, т. 196, 1978. Михайло Грушевський у 110 роковини народження 1876 – 1976. Секція історії України. с. 109 – 147.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 257 – 258.